Знахар. Гравюра

Т.Г.Шевченко. Знахар. Ілюстрація до однойменного твору Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. [1841, не пізніше 10 жовтня. С.-Петербург].
Подається за політипажем 15 × 9,5 (27,6 × 17,2) см, уміщеним у тринадцятому випуску збірника «Наши, списанные с натуры русскими» [Наши, списанные с натуры русскими. – СПб., 1841. – С. 13].

Праворуч унизу вигравірувано підпис художника: Т. Шевченко.

Порівняно з попереднім варіантом ілюстрація у виданні зазнала змін, можливо, перед перенесенням її на дерево. Художники 40-х років XIX ст., готуючи ілюстрації для відтворення у техніці деревориту, «як правило, рисували їх просто на дереві. А для цензури робили повторні рисунки» [Сидоров А. А. История оформления русской книги. – М., 1964. – С. 256].

На обкладинці випуску вказано, що віньєтки до твору «Знахар» гравірував О.П. Неттельгорст. Напевно, він вирізьбив і рисунок Шевченка – так званий «тип», вміщений у збірнику перед текстом нарису «Знахар».

Датується орієнтовно з урахуванням часу видачі цензурного дозволу на друкування збірника (10 жовтня 1841 р.).

У рецензіях на тринадцятий випуск видання щодо ілюстрацій до «Знахаря» відзначено: «Картинка та віньєтки (числом 13) чудові» [Отечественные записки. – 1842. – Февраль. – С. 45], «Характеристика малоросіян прекрасно відтворена Т. Шевченком, і хто не бував у Малоросії й не знає її, той ніколи б не надав такої характеристики рисункам» [Северная пчела. – 1842. – 7 ноября].

Видання викликало різке невдоволення Миколи І. Цензор О.В. Нікітенко писав:

«Нова тривога в цензурі. Башуцький видає зшитками книжку “Наші…”. Справді демократичний напрямок її не підлягає сумніву. В ній, між іншим, сказано, що народ наш зазнає утисків, і доброчесність його полягає в тому, що він не ворушиться. Государ дуже незадоволений» [Никитенко А.В. Дневник в трех томах. – М., 1956. – Т. 1. – С. 244].

За життя Шевченка гравюра «Знахар» була репродукована також у виданні «Иллюстрация» [Иллюстрация. – 1848. – № 22], яке тоді теж редагував О.П. Башуцький [Прийма Ф. Шевченко у відгуках російської преси 1848 – 1859 рр. // Збірник праць дев’ятнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1972. – С. 162]. У 1858 р. гравюру «Знахар» репродуковано у виданні «Русский иллюстрированный альманах» з назвою «Чумак Омелько Брус» [Русский иллюстрированный альманах. С 200 рисунками, гравированными на дереве. – СПб., 1858. – С. 79; Історія українського мистецтва: У 6 т. – К., 1969. – Т. 4, кн. 1. – С. 207] як ілюстрацію до твору Г.П. Данилевського «Хуторянские друзья» [Моренец Н.И. Шевченко в Петербурге. – Л., 1960. – С. 48; Яцюк В. Живопис – моя професія: Шевченкознавчі етюди. – К., 1989. – С. 235 – 237].

У виданні «Наши, списанные с натуры русскими» до твору Квітки-Основ’яненка «Знахар» подано також 12 дрібних ілюстрацій-віньєток поміж текстом, про які на обкладинці випуску зазначено: «Виньетки рисованы Ильичей». Так підписував свої твори співучень Шевченка в Академії мистецтв Єгор Ілліч Ковригін (1819 – 1853). Вони іноді приписувалися Шевченкові [Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 10 т. – К., 1963. – Т. 10. – С. 88. – № 274 – 285].

Виставки:

1929. Чернігів. Шевченківська виставка [Карачевська А. Виставка Т. Шевченка: Провідник. – Чернігів, 1930. – С. 17. – № 5];

1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 8].

В.О. Судак

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 106 – 107 (зображення), с. 392 – 393 (примітки).