Чорновий автограф
Тарас Шевченко
Во Іудеї во дні они,
Во время Ірода-царя,
Кругом Сіона й на Сіоні
Римлянські п’яні лєгіони
Романські п’яні легіони
Паскудились, а у царя
Паскудили, а у царя
Паскудились, а у царя
У Ірода таки самого,
І у порогу й за порогом
Стояли ліктори. І цар,
Єрусалимський господар!
Стояли ліктори. А цар,
Самодержавний государ!
Лизав у ліктора халяву,
Щоб той йому на те, на се…
Хоч півдинарія позичив;
А той калиткою трясе
А той саковкою трясе
А той кишенею трясе
Виймає гроші і не лічить,
Неначе старцеві дає.
І п’яний Ірод знову п’є!
Аж ось, не в самім Назареті,
А у якомусь у вертепі
Покритка сина привела
Марія сина привела
І в Віфлієм з малим пішла
І в Віфлієм з байстрям пішла
І в Віфлієм з малим пішла
Біжить почтар із Віфлієма
І каже: – Царю! Так і так!
Бур’ян! і кукіль! і будяк
Росте в пшениці! Кляте плем’я
Давидове у нас зійшло!
Зотни, поки не підросло!
– Так що ж, – промовив Ірод п’яний, –
По всьому царству постинать
Малих дітей; а то, погані,
І не дадуть доцарювать
Не датимуть і царювать
Почтар, нівроку, був підпилий,
Оддав сенатові приказ,
Щоб тілько в Віфліємі били
Малих дітей.
Спаси ти нас,
Байстрюче праведний, великий,
Од тверезійшого владики!
Младенче праведний, великий,
Ще од п’янішого владики!
Тебе од п’яного спасла
Тебе од Ірода спасла
Тебе од п’яного спасла
Твоя преправедная Мати.
А де нам Матір таку взяти
А де твою нам Матір взяти
А де нам Матір тую взяти
А де нам тую Матір взяти?
Ми серцем голі догола!
Раби з кокардами на лобі!
Лакеї в золотій оздобі…
Дрібнота, сміття з помела
Онуча, сміття з помела
Онуча, попіл з помела
Єго величества. Та й годі.
Великомучениче сину!
Її єдиная дитина,
Байстрюче праведний! Прости
Мене, неправедного. Нині –
Сьогодня маю я клясти
Твоїх мучителей. А ти,
Благословенная в женах,
Пренепорочная
Байстрюче праведний! дитино!
Її єдиная дитино!
Примітки
Джерело тексту:
– чорновий автограф у зошиті з чорновими автографами першої та другої редакцій поеми «Марія» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 22, с. 2–5).