Подражаніє Едуарду Сові

Тарас Шевченко

Посажу коло хатини

На вспомин дружині

На вспомин єдиній!

Під древами тими

Сяде собі в холодочку

З дітками малими.

А я буду груші рвати,

З дружиною єдиною

Тихо розмовляти.

Сі древа садив я…

З тобою щаслива!

19 ноября [1859]. С.-Петербург

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 280);

– чистовий автограф, записаний Шевченком до альбому П. О. Куліша (ІР НБУВ, І. 28, 438, арк. 52) [Альбом П. О. Куліша].

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в автографі у «Більшій книжці»: «19 ноября. С.-Петербург».

Дата автографа в альбомі П. О. Куліша: «1859. 22 ноября».

Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1859 р.: 19 листопада 1859 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. З датою «19 листопада 1859 р.» Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», 22 листопада власноручно вписав його з деякими змінами до альбому П. О. Куліша. Текст цього автографа та його фототипічну копію опубліковано в кн.: Іофанов Д. Матеріали про життя і творчість Шевченка. – К., 1957. – С. 77–79. Автор публікації висловив думку, що запис в альбомі П. О. Куліша слід вважати основним текстом («канонічною редакцією») вірша, оскільки він хронологічно пізніший. Проте дарчий характер цього автографа і наявні в ньому відхилення від тексту «Більшої книжки», який самим автором призначався для друку, свідчать проти такого висновку.

Вірш є наслідуванням пісеньки сватів Зубчинського й Хадкевича «Ej, posadzę ja przy chatce…» з недрукованої драми Е. Желіговського «Зорський», рукопис якої (під № 111) нині зберігається в Інституті літературознавчих досліджень Польської Академії наук у Варшаві [див.: Мальдіс А. Й., Мартинова Е. М. Творча співдружність революційних демократів: Шевченко і Желіговський // Радянське літературознавство. – 1964. – № 2. – С. 107; Мартынава Э., Мальдзіс А. Шаўченка і Жалігоўскі: з гісторыі беларуска-украінска-польскіх літаратурных сувязей // Тарас Шаўченка і беларуская літаратура. – Мінск, 1964. – С. 187–189; Гаско М. В поисках истины // Радуга. – 1964. – № 9. – С. 177–181].

Шевченко познайомився з драмою «Зорський» 11 квітня 1858 р., про що свідчить запис у щоденнику: «Вечером у Белозерского слушал новую драму Желяковского (Совы)». До публікацій А. И. Мальдіса та Е. М. Мартинової джерело Шевченкового наслідування визначалося неточно; зокрема, протягом довгого часу його пов’язували з близьким за текстом віршем: «Ej, posądzają przy chatce…», вміщеним під № 74 у збірці Яна Чечота «Piosnki wieśniacze znad Niemna, Dniepra i Dniestra» [Wilno, 1845; див.: Щурат В. Шевченко – Желіговський – Чечот // Діло. – 1910. – 28 травня]. Тому назва вірша в багатьох виданнях, включаючи й Повне зібрання творів у шести томах (Т. 2. – С. 374), подавалася як присвята польському поетові: «Подражаніє Едуарду Сові».

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 2. – С. 2) за «Більшою книжкою», під редакційною назвою «Подражаніє польському поетові Антонію Сові» та з виправленням у рядку 3: «І яблуньку і грушечку». За першодруком зроблено список невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 621).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 639, за першодруком, під довільною назвою «Антонію Сові» (в якій прізвище наслідуваного Шевченком автора перетворилося на присвяту) й з підзаголовком «Подражаніє польському поетові», що й спричинилося до неточності в назві вірша у наступних виданнях.

Едуард Сова – польський поет Едвард Вітольд Желіговський (1816–1864, друкувався під псевдонімом «Антоній Сова»), з яким Шевченко встановив близькі особисті й творчі взаємини.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 329 (канонічний текст), с. 529 (варіанти), с. 726 – 727 (примітки).