«Ой по горі роман цвіте…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Федору Івановичу Черненку
На пам’ять 22 сентября 1859 року
Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде
Та у журби питається,
Де та доля пишається?
Чи то в шинках з багачами?
Чи то в степах з чумаками?
Чи то в полі на роздоллі
З вітром віється по волі? –
Не там, не там, друже-брате,
У дівчини в чужій хаті,
У рушничку та в хустині
Захована в новій скрині.
Лихвен, 7 июня [1859]
Примітки
Джерела тексту:
– фотокопія чистового автографа (Стара Україна. – 1925. – № 3/4. – С. 42) [Фотокопія];
– чистовий автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 38) [Чистовий автограф];
– список рукою Г. Честахівського в «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 238) [Список Г. Честахівського];
– першодрук (альманах «Хата». – СПб., 1860. – С. 90).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в автографі, опублікованому в журналі «Стара Україна» – «7 іюня в Лихвені»: у «Більшій книжці» – «Лихвен, 7 июня».
Датується за автографами: 7 червня 1859 р., Лихвен.
Найранішим з відомих джерел тексту був автограф, що належав Науковому товариству імені Шевченка у Львові. І. Франко зняв копію для видання творів Шевченка, здійсненого ним у 1908 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 3, № 1992). фотокопію автографа опубліковано в журналі «Стара Україна» (1925. – № 3/4. – С. 42); у рядках 3 та 11 є відміни від основного тексту. Автограф не зберігся.
Пізніше написано чистовий автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 38) з авторською датою «1859. 23 августа. Гирівка», що містить варіанти в п’ятому і шостому рядках.
Основним джерелом тексту є список рукою Г. Честахівського в «Більшій книжці» з авторською датою «Лихвен, 7 июня», виконаний значно пізніше, вже в Петербурзі. Шевченко виправив його й написав присвяту і дату.
У першодруці («Хата», 1860) вірш має редакторську назву «Пісня» і відміну в рядку 1: «Ой по горі ромен цвіте».
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 631, за першодруком.
За публікацією «Хати» зроблено рукописні копії: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка», 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 402); у «Кобзарі» 1860 з рукописними вклейками (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 535, с. 146); у рукописних «Кобзарях» – 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 11), та 1866 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, с 246).
Твір написано під час останньої подорожі Шевченка на Україну на хуторі Лихвені Лебединського повіту Харківської губернії (нині с. Лифине Лебединського району Сумської області) 7 червня 1859 р. Невідомо яку подію у взаєминах із своїм добрим знайомим, інженером-архітектором Ф. І. Черненком, бажав вшанувати поет, назвавши у пізніше дописаній присвяті Черненкові дату 22 вересня 1859 р. – можливо, як припускав Ю. О. Івакін, йшлося про їхню зустріч після повернення Шевченка з України чи якесь родинне свято [Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847–1861 рр. – К., 1968. – С. 274–275].
Черненко Федір Іванович (1818–1876) – гарнізонний інженер-архітектор, знайомий Шевченка з 1840-х років.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 304 (канонічний текст), с. 504 (варіанти), с. 715 – 716 (примітки).