Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

13 травня

Тарас Шевченко

Замовив мідну дошку. По дорозі зайшов до Курочкіна й не застав вдома. Забіг до землячки Кржисевичевої – те саме. Зайшов до Градовича і в дверях зустрів сестру Троцини, що вернулася сьогодні з-за кордону. Свіжа й здорова. Подорож за кордон без челяді старих, хворих дівиць треба визнати за нормальний лік.

Do brata Tarasa Szewczenki

Wieszczu ludu – ludu synu,

Tyś tern dumny, boś szlachetny,

Bo u skroń twych liść wawrzynu,

Jak ton pień twych, smutny, świetny.

Dwa masz wieńce męczenniku,

Oba piękne, chociaż krwawe,

Boś pracował nie na sławę,

Lecz swe braci słuchał krzyku.

Im zamknięto w ustach jęki –

Ach! I jęk im liczon grzechem!

Tyś powtórzył głośnem echem

Zabronionych jęków dźwięki.

I nad każdym tyś przebolał

I przepłakał nim urodził, –

Lecz duch z wyżyn się okolał

I duch pierś twą oswobodził.

Smutny wieszczu! patrz cud słowa!

Jako słońca nikt nie schowa,

Gdy dzień wzejdzie, tak nie może

Schować słowa nikt z tyranów; –

Bo i słowo jest też Boże

I ma wieszczów za kapłanów.

Jak przed grotem słońca pryska

Ciemnej nocy mrok i chłód,

Tak zbawienia chwila bliska,

Kiedy wieszczów rodzi lud!

Antoni Sowa

Забіліли сніги, заболіло тіло ще й головонька,

Та ще й головонька.

Ніхто не заплаче по білому тілу, по бурлацькому,

Та й по бурлацькому.

Ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, ні жона його,

Та й ні жона його;

Ой тільки заплаче по білому тілу товариш його,

Та й товариш його.

Прости мене, брате, вірний товаришу, можеть я умру,

Та й можеть я умру.

Зроби мені, брате, вірний товаришу, з клен-древа труну,

Та з клен-древа труну.

Поховай мене, брате, вірний товаришу, в вишневім саду,

Та в вишневім саду;

В вишневім садочку, на жовтім пісочку під рябиною,

Та й під рябиною.

Рости, рости, древо тонке, високеє, кучерявеє,

Та й кучерявеє;

Та іспусти гілля зверху до коріння, лист додолоньку,

Та й лист додолоньку;

Покрий теє тіло бурлацькеє біле ще й головоньку,

Та ще й головоньку.

А щоб теє тіло бурлацькеє біле та й не чорніло,

Та й не чорніло

Од буйного вітру, од ясного сонця та й не марніло,

Та й не марніло.

Увечері був у Желіговського, і він мені записав свій прекрасний вірш. А Каменецький записав українську пісню. Перша пісня, яку я знаю без рими.