4 травня

Тарас Шевченко

Був у Ф. І. Йордана. Який послужливий, милий чоловік та маляр, та ще й живий чоловік, що серед граверів дуже рідко трапляється. Він мені протягом години [показав] усі найновіші способи ритування акватинта. Висловив бажання допомогти мені всім, що буде від нього залежати. Я розпрощався з ним – наполовину як майбутній гравер.

Від Йордана зайшов на деякий час до графині [Настасії] [Іванівни], а від неї перейшов до гравера й друкаря Служинського, теж щоб повчитися. Застав його при обіді, і про справу не було й мови. Зайшов до давніх друзів – Уварових, з наміром у них пообідати. Старий Уваров сказав мені, що супутник мій від Астрахані до Нижнього О. О. Сапожников – тут, і завтра виїздить до Москви. Я поспішився до нього, застав його вдома, але він мене не прийняв через спішний обід. Це мене трохи законфузило, і я обтрусив порох від ніг своїх та по дорозі зайшов до чернігівського земляка свого М. І. Петрова, де й пообідав розперезано.

Увечері поїхали з Семеном до графині [Настасії] [Іванівни], де й пробули до білого дня.