3 травня

Тарас Шевченко

Був в Ермітажі сам, – без Семена. Його вчора втомила антична галерея та старовина, і він відмовився бути моїм супутником. Ледащо! В Ермітажі зустрівся й познайомився з славетним гравером Йорданом. Він чув про мій намір зайнятися акватинтою і запропонував мені свої послуги в цій новій для мене галузі. Втішений його милою, щирою пропозицією, я двічі обійшов всі залі, щоб вибрати картину для першої спроби обраного мною мистецтва. Після уважного огляду я зупинився на ескізі Мурільйо «Свята родина». Наївний, милий твір. Я не бачив картини такого змісту, до якої б так підходила ця назва, як до геніального ескізу Мурільйо. Отже, за Божою та Йордановою поміччю берусь за спроби, а потім і за Мурільйо.

У четвертій годині я покинув Ермітаж і зайшов на виставу квітів. Чарівний перехід! За кілька годин уважного оглядання творів великих майстрів я втомився, обважнів духом, – і раптом жива, свіжа краса природи й мистецтва благотворно охоплює мене та оновлює… Різноманітна зелень, маси свіжих розкішних квітів, музика, і на довершення чару – юрба прекрасних, молодих і свіжих, як квіти, жінок. Я обіцяв Уваровим обідати в них у п’ятій годині і пробув у цьому раю до шостої години. О, столице!

Увечері переказував свої враження Семенові і його премилій Олександрі Іванівні.