Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

31.01.1843 р. До Я. Г. Кухаренка

С.-Петербург

Отамане! Шкода, що в тебе руки не такі довгі, щоб досягти до моєї чуприни, а воно б добре було. Якби ніколи, або нездужав, або що-небудь таке, то ще б нічого, а то все так як треба, та ледащо, не вам кажучи, хоч і сором, та що маю робить – такий уже вдався. Тепер зачну: спершу. Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо проклятуща ота страва, що ви розказували, неділь зо три снилась. Тілько що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову. Хоч «Да воскреснет» читай, таке лихо. А вдруге, чом ви мені не присилаєте костюма для Головатого. Ваш кошовий, здається, тут, але я його не бачив. Я ось що думаю: замість того, щоб малювать Головатого для вас одного, то я лучше зроблю літографію в 200 екземплярів, і то тойді тілько, як буду мать гроші, бо це таке діло, що без грошей не втнеш. А коли хочете, щоб швидче, то ви спитайте у своїх, чи багато їх найдеться таких, що хотять мать у себе Головатого. Я зроблю рисунок і пошлю в Париж літографіровать, бо тут не зроблять так як треба. А коштувать се буде 1000 руб. асигнац[іями]: так воно, бачите, гроші хоч і не нашому братові сердешному.

Так я думаю, щоб у мене все це не сіло на потилиці, зробіть ви подписку меж товариством на 100 чоловік або як знаєте. Коли все це, що я говорю, зробить можна, то ви й напишіть мені і пришліть одежу, а я вам пришлю ескіз. Я думаю його нарисовать, що він стоїть сумн[ий] коло Зимнього дворца, позаду Нева, а за Невою крепость, де конав Павло Полуботок. Поміркуйте самі, як це лучше зробить, бо мені й самому дуже хочеться кликнуть на світ Головатого, на Україну я не надіюсь, там чортма людей, німці прокляті – білш нічого. «Чорноморський побит» вийшов з цензури так як треба. Театральний цензор сказав, що йому не треба підписуваться, коли воно буде надрюковано. Я в марті місяці їду за гряницю, а в Малоросію не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую. То ви напишіть, що мені робить з «Чорноморським побитом». Скомпоновав ще я маленьку поему «Гамалія», дрюкують у Варшаві. Як видрюкують, то пришлю. І «Назара Стодолю» – драма в трьох актах. По-московському. Буде на театрі після Великодня. Хтодонт умер у Києві. У Гулака вчора був концерт, і він вам кланяється. Елькан джеркоче на всіх язиках так, як і перше, теж кланяється. Семененко оженився. Кіндрат рисує та сумує, та згадує вас. А я гуляю собі на безголов'я. Бувайте здорові.

Т. Шевченко


Примітки

Подається за рукописною копією М. О. Дикарєва (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 77, № 127, арк. 19 звор. – 20). Копія не датована.

Датується за змістом листа, в якому згадано про концерт С. С. Гулака-Артемовського, що відбувся 30 січня 1843 р.

Вперше надруковано в журналі «Зоря» (1895. – № 5. – с. 88).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 15 – 16.

чом ви мені не присилаєте костюма для Головатого. – Головатий Антон Андрійович (1744 – 1797) – кошовий отаман Чорноморського козацького війська (1797). Поштовхом до зацікавлення Шевченка А. А. Головатим стала стаття-нарис Г. ф. Квітки-Основ’яненка «Головатый. Материал для истории Малороссии», опублікована в журналі «Отечественные записки» (1839. – № 10. – с. 1 – 29). У 1843 р. Шевченко зробив ескіз олівцем «Антон Головатий біля Неви».

Ваш кошовий… – Наказним отаманом Чорноморського козацького війська був тоді генерал М. С. Завадовський (1788 – 1853). Очевидно, йдеться про нього.

Я зроблю рисунок і пошлю в Париж літографіровать… – Зберігся ескіз «Антон Головатий біля Неви». Відомостей про те, що Шевченко посилав рисунок у Париж, не маємо. Я. Г. Кухаренко присилав Шевченкові портрети А. Головатого [Киевская старина. – 1897. – № 3. – С. 454]. Одяг на ескізі відповідає опису, який дав Г. Ф. Квітка-Основ’яненко в нарисі «Головатый».

за Невою крепость, де конав Павло Полуботок. – Йдеться про Петропавлівську фортецю, в якій помер чернігівський полковник, з 1722 р. наказний гетьман Лівобережної України Полуботок Павло Леонтійович (бл. 1660 – 1723).

«Чорноморський побит» вийшов з цензури так як треба. – Шевченко сам турбувався перед цензурним комітетом про дозвіл до друку п’єси Я. Г. Кухаренка (див. лист до Я. Г. Кухаренка від 30 вересня 1842 р.).

Я в марті місяці їду за гряницю… – Одержавши гроші від І. Т. Лисенкова за продаж йому права на видання «Кобзаря» і «Гайдамаків», Шевченко мав намір поїхати до Італії разом з художником П. Т. Бориспольцем, але з якихось причин не зміг (найімовірніше, для цього потрібно було більше грошей, ніж одержано від книгопродавця І. Т. Лисенкова). Пізніше, 2 листопада 1844 р., Я. Г. Кухаренко запитуватиме поета: «Чи ви вже з’їздили з Бориспольцем на білому коневі в дріжках до чужоземців?» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 29].

Скомпоновав ще я маленьку поему «Гамалія», дрюкують у Варшаві. – Жодних даних про те, що поема друкувалася у Варшаві, немає. Не зареєстровано дозвіл на друк і в цензурному комітеті. Можливо, Шевченко ще тільки мав намір це зробити за допомогою невідомої нам особи. Вперше поему «Гамалія» надруковано в Петербурзі у березні 1844 р.

І «Назара Стодолю»… Буде на театрі після Великодня. – Про таку постановку драми відомостей не маємо. Вперше вона показана на сцені, очевидно, у травні 1843 р. таганрозькою трупою в Ростові-на-Дону, про що не зовсім чітко того ж року повідомляв кореспондент «Репертуара и Пантеона» фон-Бок (1843. – Т. 3, кн. 7. – С. 118) [див.: Шубравський В. Є. Драматургія Т. Г. Шевченка. – 1961. – С. 108 – 110].

Хтодонт умер у Києві. – Йдеться про Ф. Л. Ткаченка, який 29 вересня 1843 р. виїхав на Україну і довго не подавав про себе звістки.

У Гулака вчора був концерт… – С. С. Гулак-Артемовський давав концерт 30 січня 1843 р. [див.: Жур П. В. Літо перше. – К., 1979. – с. 12].

Елькан – Л. Елькан.

Семененко – В. С. Семененко-Крамаревський.

Кіндрат – К. Єжов.

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 22 – 23 (текст), с. 315 – 317 (примітки).