1. Шевченко і соціалісти

Олександр Дорошкевич

1879 р. у своїй праці «Шевченко, українофіли й соціалізм» Драгоманов писав:

«… Нізвідки не видно, щоб Шевченко знав хоч що-небудь про С. Сімона, Фур’є, Луї Блана, Прудона і т. ін., ні навіть про соціальні романи Жорж Занда, яких уже й у [18]40-і роки читали й у Москві, і у Петербурзі, а в кінці [18]50-х років дехто вже й у Києві. Нізвідки не видно, щоб із тими європейськими соціалістами думали познайомити Шевченка його більш учені товариші…» [цитую за львівським виданням 1906 р., с. 69. Про це теж згадує Овсяніко-Куликовський – «Воспоминания», 1923, с. 142]

Коли старі твердження Драгоманова щодо малоосвіченості Шевченкової давно вже збито іншими дослідами й новими фактами [Пор. брошурку Вол. Дорошенка, – Шевченкова освіта (з приводу одної легенди). 1924], то саме ця його теза мала найбільшу тривалість і навіть творила певну традицію. Так, А. Річицький у книзі «Тарас Шевченко в світлі епохи» здебільша ігнорує всі докази Шевченкової високої культурності (ерудиції), згоджуючися тільки на таку обережну думку:

«…наш аналіз виявляє Шевченків світогляд… як світогляд мужицький… з елементами ідеології передпролетаріату, запліднений впливами французького матеріалізму й утопійного соціалізму (також у значній мірі інтуїтивного), перейнятий революційними поривами, хоч і оздоблений релігійною формою» [Тарас Шевченко в світлі епохи (публіцистична розвідка). Видання друге. ДВУ, 1925, с. 7].

Тим часом, нові досліди В. Семевського [Кирилло-Мефодиевское общество. «Голос минувшего», 1918, № 10-12], В. Щурата [Основи Шевченкових зв’язків з поляками. ЗНТШ, т. 119 – 120] та інших учених нестеменно довели, що тісніші зв’язки Шевченка з революційними групами польськими й російськими таки були, і що Жорж Занд Шевченко таки знав (Мих. Чалий у своїй біографії, напр. згадує, що р. 1859 Шевченко порівнював Жорж Занд з Марком Вовчком). Ми ще сперечалися про рівень цих зв’язків, про реальний вплив цих зв’язків на Шевченка. Ми старанно вишукували в Шевченкових творах, навіть геть пізніших, окремі слова (як «комунізм», «соціалізм», «промисловість» і т. д.), що довели б нам заочно революційну лектуру нашого великого поета. Своєю статтею «Петербурзьке оточення молодого Шевченка» я обставив цю проблему новими фактами. Проте, року 1925 П. П. Филипович, частково розвиваючи позначені в мене тези, так обережно висловлюється:

«Звичайно, важко сказати, в якій мірі Шевченко був у курсі ідейних прямувань передової інтелігенції того часу…» [Шевченко та його доба, 1925 р., т. 1, с. 13]

От з якими труднощами ми переборювали стару драгоманівську формулу щодо зв’язків Шевченка з теоріями утопійного соціалізму. У цій статті мені хочеться розвинути тези мого попереднього огляду Шевченкового оточення, звернувши найпильнішу увагу в бік петрашевців, цієї єдиної революційної групи в другій половині [18]40-х рр. у Петербурзі. Зовсім не відкидаючи, за Щуратом, впливів польської революційної думки, я все ж уважаю, що можна конкретніше піднести питання й про впливи на Шевченка гуртків російських фур’єристів-петрашевців.

Примітки

Подається за виданням: О. Дорошкевич . – Харків-Київ: Державне видавництво України, 1930 р., с. 101 – 102.