25 березня

Тарас Шевченко

Високошановний М. О. Максимович зробив на мою честь обід, на який запросив, між іншим, і ветхих денми товаришів своїх Погодіна й Шевирьова. Погодін ще не такий старий, як я його собі уявляв. Шевирьов старіший і, хоч має сивеньку, почтиву фізіономію, поваги до себе не викликає. Солодкий до млості дідок. Наприкінці обіду амфітріон прочитав на мою честь свої власні вірші, а по обіді премила господиня проспівала кілька українських пісень, і захоплені гості розійшлись, хто куди, а я заїхав до Сергія Тимофієвича Аксакова, щоб попрощатися. Він спав, і я не мав щастя поцілувати його сиву прекрасну голову.

До дев’ятої години пробув я в Аксакових, і з насолодою слухав своїх рідних пісень, що їх співала Надія Сергіївна. Вся родина Аксакових щиро й сердечно співчуває Україні та її пісням і взагалі її поезії. У дев’ятій годині з Іваном і Костянтином Аксаковими поїхав я до Кошелева, де зустрівся й познайомився з Хомяковим і з старим декабристом кн. Волконським. Лагідно, без найменшої жовчі розповів він мені деякі епізоди із свого 30-літнього заслання і наприкінці додав, що ті з його товаришів, що самотні відбували заслання, – всі повмирали, а ті, що томилися по кілька вкупі, пережили свою покуту, – серед них і він.