19 березня

Тарас Шевченко

У десятій годині вранці вийшли ми з Михайлом Семеновичем із дому і, не зважаючи на воду та грязюку під ногами, обійшли пішки принаймні чверть Москви. Я не бачив Кремля від 1845 року. Подібний до казарми палац дуже його зіпсував, та все ж він – оригінально-прекрасний. Храм Спаса взагалі, головна баня особливо, – бридкі. Велетенський і цілком невдалий твір. Немов товста купчиха в золотому «повойнику» стала напоказ посеред Білокам’яної. Від Кремля перейшли ми на Велику Дмитровку і зайшли до Олени Костянтинівни Станкевичевої, моєї давньої знайомої, напилися чаю, відпочили та пішли до книгарні М. М. Щепкіна. З книгарні знову вернулись до Станкевичевої, де я зустрів ще одну мою давню знайому – Олімпіаду Іванівну Миницьку. Пообідали в Станкевичевої й у шостій годині ввечері щасливо вернулись пішки «во свояси, дивяся бывшему».