21 березня
Тарас Шевченко
У десятій годині вранці не пішки, а візником вирушили ми з М[ихайлом] Семеновичем оглядати Москву. По дорозі заїхали до його сина Миколи. Випили по шклянці чаю й потягли далі. Теж по дорозі заїхали до Кетчера; зустріли там Бабста. Кетчер подарував мені всі видання своєї компанії, крім свого перекладу Шекспіра – той ще в друкарні. А Бабст подарував свою промову про збільшення народного капіталу, видання тієї самої компанії.
Випили в Кетчера по чарці слив’янки й поїхали до Якушкіна. Господаря не застали вдома, а премила господиня подарувала нам по примірнику портрета кн. Волконського – декабриста, і ми розпрощалися та поїхали до Красних Воріт, до Забеліна. Це – молода ще людина з пресимпатичним, лагідним обличчям, що мешкає не в квартирі, а в бібліотеці. Він не зовсім здоровий, і я не відважився попросити його показати мені Оружейну палату, де він служить помічником Вельтмана. Від Забеліна поїхали ми до книгарні М[иколи] Михайловича, і тут я розпрощався з своїм провідником.
Гріх нарікати мені на долю, що вона загальмувала мій від’їзд до Пітера. За тиждень я тут зустрівся й познайомився з такими людьми, з якими не пощастило б стрінутися протягом багатьох літ. Отже, немає лиха без добра.
Вечір провів у своєї милої землячки М. В. Максимовичевої. І, не зважаючи на страсну п’ятницю, вона, люба, цілий вечір мені співала наших рідних, задушевних пісень. І співала так сердечно прекрасно, що я уявив себе на берегах широкого Дніпра. Чудові пісні! Чарівлива співачка!