Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

2 жовтня

Тарас Шевченко

Ранок ясний, тихий, з морозом. Треба було сьогодні закінчити початий вчора портрет п. Грасса, і я взявся до праці, бажаючи скоріше скінчити та піти до Печерського монастиря й нарисувати його. Та ба! монастир цей мені не вдається. Скінчивши портрет, я несподівано, але нелицемірно поснідав, приліг на хвилинку спочити і проспав аж до самої другої години. Непрощенне свинство!

Ледве встиг я прокинутись, увійшов М. О. Брилкін і запропонував мені піти з ним на бульвар – пройтись перед обідом. На бульварі зустріли ми якогось пана Якобі. М. О. представив мене цьому панові Якобі. Він запросив нас до себе на обід, і ми не відмовились. П. Якобі – один із нижегородських аристократів, дуже привітний і досить ущипливий ліберал, та ще й прихильник малярства. Він показав мені свій альбом, нічим особливо не прикметний, та зле освітлену картину, – картину великої вартості: на ній намальований якийсь молодий святий, що молиться; вираз обличчя – прекрасний.

Господар запевняє, що ця дорогоцінність – пензля Гверчіно, а на мою думку, вона більше подібна до доброї копії з Доменікіно Цампієрі. Але я не висловив господареві своєї думки, знаючи з досвіду, як тяжко перечити знавцям малярства. На прощанні він узяв од нас слово бути завтра ввечері в клубі на виборах старшини, де обіцяв познайомити мене з своїми товаришами й почастувати музикою. Я не ухиляюсь ні від музики, ні від знайомства, особливо від знайомства. Мені конче потрібна робота за гроші, а як ні, то я буду змушений знов звернутися за святими фінансами до мого щирого М. Лазаревського. Спробую, чи не пощастить уникнути цієї необхідності.