22 [января]

Тарас Шевченко

Проездом из Петербурга в Вятку на службу посетил меня сегодня Яков Лазаревский. Он недавно из Малороссии. Рассказал о многих свежих гадостях в моем родном краю, в том числе и о грустном Екатеринославском восстании 1856 года, и про своего соседа и родственника Н.Д. Белозерского. Этот филантроп-помещик так оголил сво[их] крестьян, что они сложили про него песню, которая кончается так:

А в нашого Білозера

Сивая кобила,

Бодай же його побила

Лихая година.

А в нашого Білозера

Червоная хустка,

Ой не одна в селі хата

Осталася пустка.

Наивное, невинное мщение!

Примітки

В’ятка – губернське місто, засноване у 1457 р.; розташоване на торговельних шляхах до Сибіру і Архангельська.

Лазаревський Яків Матвійович (1829–1880) – один із шести братів Лазаревських. У 1858 р. Шевченко подарував Я.М. Лазаревському офорт «Притча про робітників на винограднику» з дарчим написом: «Якову Матвеевичу Лазаревскому на украшение его Вятской юдоле приносит Т. Шевченко». У листі до М.М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. Шевченко назвав Якова Матвійовича «славним хлопцем». Пізніше поет і Я. Лазаревський зустрічалися кілька разів у Петербурзі.

…о грустном Екатеринославском восстании 1856 года… – Маються на увазі селянські заворушення в Катеринославській і Херсонській губерніях улітку 1856 р., викликані чутками, нібито цар закликає селян переселятися в Крим, де надає їм волю і наділяє землею. Селяни кількох повітів з усім своїм майном вирушили до Криму. Цей рух був придушений військовою силою в червні 1856 р.

Білозерський Микола Данилович (1800–1879) – поміщик з Чернігівщини, двоюрідний брат В.М. Білозерського. Шевченко познайомився з ним у січні 1847 р. на хуторі Мотронівка на весіллі П. Куліша й Білозерської і тоді ж побував на його хуторі Миколаєві під Борзною. У 1824–1841 рр. був повітовим суддею у Борзні.

Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)