Москалева криниця
Тарас Шевченко
Поема
Я. Кухаренкові.
На пам’ять 7 мая 1857 року
Не на Вкраїні, а далеко,
Аж за Уралом, за Елеком,
Старий недобиток варнак
Мені розказував отак
Про сю криницю москалеву,
А я, сумуючи, списав,
Та рифму нищечком додав,
Та невеличку і дешеву
(Звичайне, крадене) зобгав
Тобі поему на спомини,
Мій друже щирий, мій єдиний!
1857. Маія 16. Новопетровское укрепление
Примітки
Джерела тексту:
– чорновий автограф на листі М. М. Лазаревського до Шевченка від 8 серпня 1856 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 45);
– фрагменти чистового автографа, надісланого Шевченком Я. Г. Кухаренкові з листом від 5/17 червня 1857 р., опубліковані О. Я. Кониським [Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1900. – Кн. 1. – С. 5–7];
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с 192–204) [«Більша книжка»].
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в автографі: «1857. Маія 16. Новопетровское укрепление».
Датується: 16 травня 1857 р., Новопетровське укріплення.
Найраніший текст другої редакції – чорновий автограф на листі М. Лазаревського до Шевченка, надісланому на ім’я коменданта укріплення І. Ускова, містить фрагмент твору (рядки 12–144). Написаний він не раніше 7 квітня 1857 р. (дата одержання листа від Я. Кухаренка, написаного 18 грудня 1856 р. – див. Листи до Тараса Шевченка. – С. 76–77) і не пізніше 16 травня (дата закінчення твору, зафіксована в «Більшій книжці»). Уже наступний автограф, надісланий поетом при листі до Я. Г. Кухаренка 5 червня 1857 р., значно різниться від чорнового автографа. Автограф, надісланий Кухаренкові, не зберігся; О. Кониський, одержавши його від сина Я. Кухаренка, опублікував фрагменти з нього у зіставленні з текстом видання: Кобзарь Тараса Шевченка. – Львів, 1893. – Т. 2. – С. 193–205, – у Записки Наукового товариства імені Шевченка [1900. – Кн. 1. – С. 5–7]. Судячи з цих фрагментів, в автографі Кухаренка між рядками 199 та 200 був великий уривок, яким розпочинався п’ятий розділ поеми; до основного тексту цей фрагмент не потрапив. Цей же фрагмент наявний у тексті першодруку (Основа. – 1861. – № 2. – С. 1–13). Дуже відрізняючись від тексту автографа Кухаренка, першодрук є найближчим до тексту «Більшої книжки»; очевидно, публікацію «Основи» зроблено за невідомим проміжним автографом. За першодруком виконано список Д. Демченка в його рукописній збірці 1865 року «Кобзар» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81).
Хронологічно найпізнішим і найбільш викінченим є текст «Більшої книжки», під яким стоїть авторська дата закінчення першого варіанта другої редакції твору – 16 травня 1857 р.; при переписуванні поет зробив незначні виправлення. Чистовий автограф у «Більшій книжці» – основний текст другої редакції твору. За ним виконано рукописну копію П. О. Куліша 1860-х років (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 87).
Уперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 585–598 (за першодруком).
Друга редакція поеми має ґрунтовно перероблений сюжет, іншу розповідну композицію, інакше побудовану систему образів, ширшу проблематику, що зумовило її оригінальність порівняно з першою редакцією твору (1847 р.).
7 мая 1857 року. – Дата, ймовірно, помилкова; надісланий Я. Кухаренкові автограф поеми має іншу дату – 7 квітня. Це був радісний для Шевченка день, коли він одержав дружнього, сповненого щирого співчуття й підтримки листа від Кухаренка. Цей лист послужив стимулом для поновлення роботи над поемою, результатом чого стало створення нової її редакції 1857 р.
Аж за Уралом, за Елеком… – Правильна назва річки, яка впадає в Урал між Оренбургом і Уральськом, – Ілек.
Варнак – каторжник.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 234 – 243 (канонічний текст), с. 481 – 485 (варіанти), с. 688 – 690 (примітки).