6

Тарас Шевченко

Так ти кажеш,

Що бачив криницю

Москалеву, що ще й досі

Беруть з неї воду,

І хрест, кажеш, коло шляху

І досі Господній

Стоїть собі на роздоллі.

А не розказали

Тобі люде там нічого?..

Вже повимирали

Тії люде, мої свідки,

Праведнії люде!

А я й досі караюся

І каратись буду

Й на тім світі.

Ось послухай,

Доводить до чого

Сатана той душу нашу.

Як не схаменеться

Та до Бога не вернеться,

То так і воп’ється

Пазорями в саме серце.

Ось слухай же, сину,

Про Максима праведного…

Було, не спочине

Ніколи він. А в неділю

Або в яке свято

Бере святий Псалтир в руки

Та й іде читати

У садочок. У садочку

Та у холодочку

Катерину поховали.

Отож у садочку

За упокой душі її

Псалтир прочитає,

Потім собі тихесенько,

Тихо заспіває

Со святими; та й заплаче,

А потім пом’яне

О здравії тещу з сином

І веселий стане.

– Все од Бога, – скаже собі, –

Треба вік дожити. –

Отакий-то муж праведний

Був він на сім світі.

А у будень, то він тобі

Не посидить в хаті,

Все нишпорить по надвір’ю.

– Треба работати, –

Було скаже по-московськи, –

А то, лежа в хаті,

Ще опухнеш. – Та взяв якось

Заступ і лопату,

Та й пішов собі у поле

Криницю копати.

– Нехай, – каже. – Колись люде

Будуть воду пити

Та за мою грішну душу

Господа молити. –

Вийшов в поле геть од шляху,

У балку спустився

Та й викопав при долині

Глибоку криницю.

(Не сам один; толокою

Йому помагати

Й добрі люде приходили

Криницю копати.)

І виложив цямриною,

І над шляхом в полі

Височенний хрест поставив…

Зо всього роздолля

Широкого було видно.

Се, бачиш, для того,

Щоб знать було, що криниця

Єсть коло дороги,

Щоб заходили з криниці

Люде воду пити

Та за того, що викопав,

Богу помолитись.

Примітки

Со святими – заупокійна молитва.

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 240 – 242 (канонічний текст).