7
Тарас Шевченко
А тепер уже, он бачиш,
Доходить до чого.
Що я стратить наміряюсь
Максима святого.
Отаке-то! А за віщо?
За те, за що Каїн
Убив брата праведного
У світлому раю.
Чи то було у неділю,
Чи в якеє свято?
Слухай, сину, як навчає
Сатана проклятий.
–Ходім, – кажу, – Уласович,
На твою криницю
Подивитись. – Добре, – каже, –
Ходімо напитись
Води з неї погожої. –
Та й пішли обоє,
І відерце і віжечки
Понесли з собою.
От приходим до криниці,
Я перш подивився,
Чи глибока. – Власовичу, –
Кажу, – потрудися
Води достать, я не вмію. –
Він і нахилився,
Опускаючи відерце;
А я… я за ноги
Вхопив його, та й укинув
Максима святого
У криницю… Такеє-то
Сотворив я, сину!
Такого ще не творилось
В нас на Україні.
Та й ніколи не створиться
На всім світі, брате!
Всюди люди, а я один
Диявол проклятий!
Примітки
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 242 – 243 (канонічний текст).