Альбом
Тарас Шевченко
Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ Божий,
Звичайне, що не всі, а так,
Хоть деякі.
Крутий байрак,
Неначе циган чорний, голий,
В діброві вбитий або спить.
А по долині, по роздоллі
У гай перекотиполе
Ягняточком собі біжить.
Біжить до річечки напитись
Біжить до річки ніби пити,
А річечка мала взяла
Та в Дніпро широкий понесла,
А Дніпр широкий на край світа
У синє море.
І жаль тобі її стане,
Тієї билини.
Підеш собі зажурившись
Гаєм по долині,
Гай шепоче, гнуться лози
В яру при дорозі,
Думи серце осідають,
І капають сльози.
І хочеться сповідатись,
Серце розповити,
І хочеться… Боже милий!
Як хочеться жити,
На сім світі – любити
Чоловіка-брата
На сім світі – любити
І брата й не брата
На сім світі – любити
Брата – і не брата
Благо тобі, друже добрий
Як є в тебе хата.
Благо тобі, як у хаті
Є з ким розмовляти.
Хоч дитина маленькая,
І то угадає
Твої думи, заговори[ть]…
Сам Бог розмовляє
Немо[в]лящими устами.
А ти, мій єдиний
Одинокий, безталанний
Друже на чужині,
Хто з тобою заговори[ть],
Хто розважить горе,
Сльози висушить в неволі?
Бог, та степ, та море.
Примітки
Джерело тексту:
– чорновий автограф у альбомі 1846–1850 рр. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 33 звор.).