«Не женися на багатій…»
Тарас Шевченко
Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі,
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.
Та ніхто не докучає
І не розважає –
Чого болить і де болить,
Ніхто не питає.
Удвох, кажуть, і плакати
Мов легше неначе;
Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.
4 октября 1845. Миргород
Примітки
Джерела тексту:
– текст, записаний Шевченком 1846 р. до зошита О. С. Афанасьєва-Чужбинського (не зберігся) й опублікований останнім у спогадах про поета в журналі «Русское слово» (1861. – Т. 5. – С 25);
– чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 74, арк. 13–13 звор.).
Подається за збіркою «Три літа».
Автограф датовано: «4 октября 1845. Миргород».
Датується за автографом: 4 жовтня 1845 р., Миргород.
Під час перебування у Чернігові в березні 1846 р. Шевченко записав вірш «Не женися на багатій…» у зошит О.С. Афанасьєва-Чужбинського.
О.С. Афанасьєв-Чужбинський писав у спогадах: «У меня в тетради осталась песня, написанная его (Шевченка. – Ред.) рукой. Она напечатана в 3-м номере “Основы”, но уже по другой редакции. Вот как вылилась она у Шевченко:
Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися й на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі –
Яка буде, така й буде –
Чи гола, то й гола.
Та ніхто не докучає
І не розважає,
Чого болить і де болить,
Ніхто не спитає…
Удвох, кажуть, і плакати,
Мов легше неначе, –
Не потурай! легше плакать,
Як ніхто не бачить».
(Русское слово. – 1861. – № 5. – С 25).
У квітні – червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа».
Вірш надруковано після повернення поета із заслання в журналі «Основа» (1861. – № 3. – С. 2) з кількома відмінами від тексту збірки «Три літа» – в рядках: 9 «Та ніхто не розважає», 10 «Ніхто не питає», 12 «Сама про теє знаєш», 15 «Брешуть люди, – легше плакать». Подальші публікації давалися переважно за «Основою». Вперше текст твору за автографом «Три літа» подав В. Доманицький у «Кобзарі» (СПб., 1907). До виявлення в 1906 р. автографа у збірці «Три літа» вірш датували березнем 1845 р.
Всі відомі списки постали з першодруку (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 139; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І, 7450, арк. 10; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 18).
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка/ Коштом Д.Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 226 (подано за першодруком), і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 239.
Сюжет вірша «Не женися на багатій…», на відміну від сюжета попереднього вірша «Не завидуй багатому…», грунтується не на одному, а на двох мотивах: мотив марної суєтності доповнений народнопісенним мотивом козацької вольності як альтернативи родинному життю (останній мотив Шевченком розробляється в поезіях періоду заслання «Не хочу я женитися…», «Нащо мені женитися…»).
В. Є. Шубравський та Н. П. Чамата
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2001 р., т. 1, с. 286 (канонічний текст), с. 558 (варіанти), с. 714 – 715 (примітки).