Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

«Не женися на багатій…»

Тарас Шевченко

Не женися на багатій,

Бо вижене з хати,

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі,

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає –

Чого болить і де болить,

Ніхто не питає.

Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить.

4 октября 1845. Миргород


Примітки

Джерела тексту:

– текст, записаний Шевченком 1846 р. до зошита О. С. Афанасьєва-Чужбинського (не зберігся) й опублікований останнім у спогадах про поета в журналі «Русское слово» (1861. – Т. 5. – С 25);

– чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 74, арк. 13–13 звор.).

Подається за збіркою «Три літа».

Автограф датовано: «4 октября 1845. Миргород».

Датується за автографом: 4 жовтня 1845 р., Миргород.

Під час перебування у Чернігові в березні 1846 р. Шевченко записав вірш «Не женися на багатій…» у зошит О.С. Афанасьєва-Чужбинського.

О.С. Афанасьєв-Чужбинський писав у спогадах: «У меня в тетради осталась песня, написанная его (Шевченка. – Ред.) рукой. Она напечатана в 3-м номере “Основы”, но уже по другой редакции. Вот как вылилась она у Шевченко:

Не женися на багатій,

Бо вижене з хати,

Не женися й на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі –

Яка буде, така й буде –

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає,

Чого болить і де болить,

Ніхто не спитає…

Удвох, кажуть, і плакати,

Мов легше неначе, –

Не потурай! легше плакать,

Як ніхто не бачить».

(Русское слово. – 1861. – № 5. – С 25).

У квітні – червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа».

Вірш надруковано після повернення поета із заслання в журналі «Основа» (1861. – № 3. – С. 2) з кількома відмінами від тексту збірки «Три літа» – в рядках: 9 «Та ніхто не розважає», 10 «Ніхто не питає», 12 «Сама про теє знаєш», 15 «Брешуть люди, – легше плакать». Подальші публікації давалися переважно за «Основою». Вперше текст твору за автографом «Три літа» подав В. Доманицький у «Кобзарі» (СПб., 1907). До виявлення в 1906 р. автографа у збірці «Три літа» вірш датували березнем 1845 р.

Всі відомі списки постали з першодруку (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 139; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І, 7450, арк. 10; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 18).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка/ Коштом Д.Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 226 (подано за першодруком), і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 239.

Сюжет вірша «Не женися на багатій…», на відміну від сюжета попереднього вірша «Не завидуй багатому…», грунтується не на одному, а на двох мотивах: мотив марної суєтності доповнений народнопісенним мотивом козацької вольності як альтернативи родинному життю (останній мотив Шевченком розробляється в поезіях періоду заслання «Не хочу я женитися…», «Нащо мені женитися…»).

В. Є. Шубравський та Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2001 р., т. 1, с. 286 (канонічний текст), с. 558 (варіанти), с. 714 – 715 (примітки).