16 грудня

Тарас Шевченко

Увечері пішов я до В. І. Даля засвідчити йому глибоку повагу від Ф. Лазаревського. Після привітання та переказу найглибшої поваги, одна з дочок його сіла за фортепіано й заходилася частувати мене українськими піснями. Я, звичайно, був захоплений не її поганим співом, а наївною чемністю. Помітивши, що вона досить сміливо орудує інструментом, я попросив її заграти що-небудь із Шопена. Але через те, що мого улюбленця тут не було, вона замінила його увертюрою з «Гугенотів» Меєрбера. І на моє велике здивування виконала цей геніальний твір краще, ніж я сподівався.

Скромна артистка пішла собі до внутрішніх апартаментів, а ми з В[олодимиром] І[вановичем] в розмові якось ненароком торкнулися псалмів Давидових і взагалі Біблії. Помітивши, що я не байдужий до біблійної поезії, В. І. запитав мене, чи я читав Апокаліпсис. Я сказав, що читав, та на жаль, нічого не зрозумів. Він заходився пояснити зміст і поезію… і наприкінці запропонував мені прочитати його власний переклад Апокаліпсису з поясненнями і просив, як прочитаю, висловити свою думку. Це останнє мені дуже не до вподоби: без цієї умови можна було б, і не прочитавши, подякувати йому за ласкавість, а тепер конче треба читати. Побачимо, що це за звір у перекладі.