«Кума моя і я…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Кума моя і я
В Петрополіськім лабіринті
Блукали ми – і тьма, і тьма…
«Ходімо, куме, в піраміду,
Засвітим світоч». І зайшли.
Єлей і миро принесли.
І чепурненький жрець Ізіди,
Чорнявенький і кавалер,
Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея,
Чи то жерця: «Во Іудеї
Бисть цар Саул». Потім хор
Ревнув з Бортнянського: «О скорбь,
О скорбь моя! О скорбь велика!»
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф на звороті листа А. М. Маркевича до Шевченка від 16 вересня 1860 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 20) [Чистовий автограф].
Подається за автографом.
Автограф не датований.
Датується орієнтовно за листом А. М. Маркевича: друга половина вересня – грудень 1860 р.
Автограф написано олівцем на звороті листа А. М. Маркевича з датою «16 сентября» (рік встановлюється за змістом листа, де йдеться про розрив Шевченка з Ликерою Полусмаковою: «Не имея решительно никого, чтобы послать за вещами Лукерьи…». Див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 162). Текст чистовий, лише в рядку 9 закреслено початок слова.
Вперше надруковано О. П. Новицьким у Записки Наукового товариства імені Шевченка (1913. – Кн. 3. – С. 176), де подано за автографом.
До збірки творів уперше введено у виданні: Шевченко Т. Поезія / Під редакцією акад. С. Єфремова і М. Новицького. – Т. 2. – К., 1927. – С. 426.
Кума моя… – Йдеться про Н. В. Тарновську.
В Петрополіськім лабіринті Блукали ми… – Тобто вулицями Петербурга (Петрополіс – у перекладі з грецької – «місто Петра»), який у вірші уподібнюється до столиці стародавнього Єгипту, щоб наголосити аналогію між православною церковною відправою та богослужінням на стародавньому Сході (пор. подібне зіставлення у вірші «Саул»: «В непробудимому Китаї, в Єгипті темному, у нас…»). Вірш написано під безпосереднім враженням від прогулянки Петербургом разом з Н. В. Тарновською пізньої осені 1860 р.
Ходімо, куме, в піраміду… – Очевидно, йдеться про Петропавлівський собор, який служив місцем поховання російських царів подібно до того, як піраміди були усипальницями єгипетських фараонів.
Жрець Ізіди – тут: православний священик, порівнюваний із служителем культу давньоєгипетської богині родючості й материнства Ізіди, зображуваної з дитиною на руках – аналог Богородиці в християнській релігії.
Бортнянський Дмитро Степанович (1751–1825) – український і російський композитор, автор численних хорових творів, серед них і церковної музики.
«О скорбь моя! О скорбь велика!» – Можливо, йдеться про духовний концерт Д. С. Бортнянського «Вскую прискорбна єси, душе моя».
М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 371 (канонічний текст), с. 545 (варіанти), с. 759 – 760 (примітки).