Щоденник
Тарас Шевченко
А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!
Де ти в ката забарилась
З своїми лучами?
У Версалі над злодієм
Мабуть, розпустила
Дрібно розпустила
Набор розпустила
Чи з ким іншим мизкаєшся
З нудьги та з похмілля.
Сідай лишень коло мене
Горнись лишень коло мене
Та витнемо з лиха,
Гарнесенько обіймемось,
Та любо та тихо
Поцілуємось… та й теє…
Пожартуєм, чмокнемося
Та й поберемося,
Моя крале мальована.
Бо я таки й досі
Волочуся за тобою
Коло тебе мизкаюся
Ти хоча й пишалась
І з п’яними королями
По шинках таскалась
По шинках шаталась
І курвила з Миколою
Під Севастополем…
У Севастополі…
Та мені про те байдуже.
Мені, моя доле,
Дай на себе надивитись,
Дай і пригорнутись,
Під крилом твоїм, і любо
На[віки?]
З похмілля заснути
Навіки заснути
З дороги заснути.
1858. Нижній Новгород
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф у щоденнику Шевченка – запис від 9 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104).