Лист до М.М.Лазаревського

Тарас Шевченко

І ти, пречистая, святая,,

Ти, сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим повила

Туманом сивим сповила.

І колихала, і співала,

І чари діяла… І я…

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала.

І всюди, зоренько моя,

Ти не марніла, ти сіяла

В степу безлюднім, в чужині,

В далекій неволі,

Ти в кайданах пишалася,

Як квіточка в полі!

Із казарми смердячої

Чистою, святою

Вилетіла, як пташечка

І понадо мною

Полинула, заспівала

Моя сизокрила…

Мов живущою водою

Душу окропила.

І я живу, і надо мною

Своєю Божою красою

Витаєш ти, мій херувим,

Золотокрилий серафим!

Моя ти доле молодая!

Моя порадонько святая!

Не покидай мене. Вночі,

І вдень, і ввечері, і рано

Витай зо мною і учи,

Учи нескверними устами

Хвалити правду. Поможи

Молитву діяти до краю.

А як умру, моя святая!

Святая Мати! Положи

Свого ти сина в домовину,

І хоть єдиную сльозину

З очей безсмертних покажи.

1858. Нижній Новгород

Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 164).