Щоденник

Тарас Шевченко

І ти, пречистая, святая,

Ти, сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим сповила.

І колихала, і співала,

І чари діяла… І я…

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала.

І всюди, зоренько моя,

Ти непорочною сіяла!

Мені ти всюди помагала.

І всюди, зоренько моя,

Ти не марніла, ти сіяла!

Не помарніла в чужині,

Б далекій неволі.

У кайданах пишалася

В степу безлюднім в чужині,

В далекій неволі.

Ти в кайданах пишалася

Як квіточка в полі!

Із казарми смердячої

Чистою, святою

Вилетіла, як пташечка

І понадо мною

Полинула, заспівала

Та любо та мило

Моя сизокрила…

Мов живущою водою

Душу окропила.

І я живу, і надо мною

З своєю Божою красою

Витаєш ти, мій херувим,

Золотокрилий серафим!

Моя порадонько святая!

Моя ти доле молодая!

Не [покидай мене?]

Витай зо мною уночі,

І вдень, і ввечері, і рано

Не покидай мене, учи

Не покидай мене. Вночі,

І вдень, і ввечері, і рано

Витай зо мною… і учи

Молитву діяти до краю.

А як умру, моя святая!

Не кидай марне, положи

Моя ти мати, положи

Свого ти сина в домовину,

І хоть єдиную сльозину

В очах безсмертних покажи.

1858. Нижній Новгород

Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у щоденнику Шевченка – запис від 9 лютого 858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104).