Чорновий автограф
Тарас Шевченко
І козлоногий сивий Пан,
Веселий юник, і гетери,
Усі упали до землі
Перед святим, і повели
У катакомби на вечерю
І на молитву.
Плаче мати,
На шлях ідучи виглядати
Із гаю сина
І козлоногий сивий Пан,
І добрий син твій, і гетери,
Усі упали до землі
Перед святим, і повели
До себе в терми на вечерю
І в термах оргія. Горять
Чертоги пурпуром і златом,
І курять амфори. Дівчата,
Трохи не голі, і хлоп’ята
Перед Кіпридою стоять
І гімн співають. Уготован
Веселий пир. І полягли
На ложах гості. Регот! Гомін!
Гетери гостя привели
Сивобородого. І слово
Із уст апостола святого
Єлеєм-медом потекло.
І стихла оргія. А жриця
Кіприди, оргії цариця,
Поникла радостним челом
Перед апостолом. І встала,
І всі за нею повставали,
І за апостолом пішли
У катакомби. За собою
І причет весь свій повели,
І всіх гостей. І син твій, мати,
Пішов за ними, за святим,
Святим учителем своїм
А ти весела вийшла з хати
На шлях із гаю виглядати
Свого єдиного. Нема.
Уже й смеркає, вже й світає –
Твого єдиного немає,
Уже й не буде. Ти сама,
Сама помолишся Пенатам,
Сама вечерять сядеш в хаті…
Ні, не вечерять, а ридать,
Ридать і Бога проклинать,
І сивіть плачучи, і горе!
Умреш сама на самоті,
Як прокаженна!
На хресті
Стремглав повісили старого
Того апостола Петра.
А неофітів в Сіракузи
В кайданах одвезли. І син
Твоя єдиная дитина,
Твоя любов, твоє єдине,
Єдине сонце
Твоя любов, твоя єдина,
Єдина радость на землі,
Гниє в неволі! І не знаєш
Ідеш шукать його в Сибір,
Чи теє, в Скіфію… І ти…
І чи одна ти? Божа Мати!
І заступи вас і укрий!
Нема сім’ї, немає хати,
Немає брата, ні сестри,
Щоб незаплакані ходили,
Не катувалися в тюрмі
Або в далекій стороні,
В британських, галльських легіонах
Не муштровались! О Нероне!
Нероне лютий! Божий суд,
Правдивий, наглий, серед шляху
Тебе осудить. Припливуть
І прилетять зо всього світа
Святиє мученики. Діти
Святої волі. Круг одра,
Круг смертного твого предстануть
В кайданах. І… тебе простять.
Вони брати і християни,
А ти собака! Людоїд!
Деспот скажений!
Аж кишить
Невольника у Сіракузах
Все християне. А Медуза
В шинку з старцями п’яна спить.
От-от прокинеться… І потом,
І кров’ю вашою, деспоти,
Похмілля справить.
Скрізь шукала
Дитину мати. Не найшла
І в Сіракузи поплила.
І там уже його в кайданах
Найшла, сердешная, в тюрмі.
Не допустили й подивитись,
І мусила вона сидіть
Коло острога. Ждать, і ждать,
Як Бога з Раю
Як Бога в
Як Бога з неба виглядать,
Так того сина – аж поки-то
Його в кайданах поженуть
Мести бульвар
А в Римі свято.
Велике свято! Тиск народу,
Зо всього царства воєводи,
Преторіане, воєводи
Преторіане і сенат
Жерці і ліктори стоять
Круг Капітолія. І хором
Співають гімн і курять дим
І в Капітолію з собором
Іде сам кесар. Перед ним
Із бронзи литого Нерона,
Нерона-кесаря несуть […]
Примітки
Джерело тексту:
– уривок чорнового автографа (рядки 160–261) на окремому аркуші складеному вдвоє (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 29).