Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Три лірники

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

Один сліпий, другий кривий,

А третій горбатий.

Йшли в Суботов про Богдана

Мирянам співати.

1

Що то сказано, ворони.

Уже й помостили,

Мов для їх те сідало

Москалі зробили.

2

А для кого ж? Чоловіка,

Певне, не посадять

Лічить зорі…

1

Ти то кажеш.

А може, й посадять,

Москалика або німця.

А москаль та німець

І там найдуть хлібець.

3

Що це таке верзете ви?

Які там ворони?

Та москалі, та сідала?

Нехай Бог боронить!

Може, ще нестись заставлять,

Москаля плодити.

Бо чутка є, що цар хоче

Весь світ полонити.

2

А може, й так!

Так на чорта ж

Їх на горах ставить?

Та ще такі височенні,

Що й хмари достанеш,

Як вилізти…

3

Так от же що:

Ото потоп буде.

Пани туда повилазять

Та дивиться будуть,

Як мужики тонутимуть.

1

Розумні ви люди,

А нічого не знаєте!

То понаставляли

Ті фігури он для чого:

Щоб люди не крали

Води з річки та щоб нишком

Піску не орали,

Що скрізь отам за Тясьмою.

Чортзна-що провадить!

Нема хисту, то й не бреши.

А що, як присядем

Отутечки під берестом

Та трохи спочинем!

Та в мене ще шматків зо два

Є хліба в торбині,

То поснідаєм в пригоді,

Поки сонце встане… –

Посідали. – А хто, братця,

Співа про Богдана?

3

Я співаю. І про Яси,

І про Жовті Води,

І містечко Берестечко.

2

В великій пригоді

Нам сьогодня вони стануть!

Бо там коло льоху

Базар люду насходилось,

Та й панства не трохи.

От де нам пожива буде!

Ану, заспіваєм!

Проби ради…

1

Та цур йому!

Лучше полягаєм

Та виспимось. День великий.

Ще будем співати.

3

І я кажу: помолимось

Та будемо спати.

Старці під берестом заснули;

Ще сонце спить, пташки мовчать,

А коло льоху вже проснулись

І заходилися копать.

Копають день, копають два,

На третій насилу

Докопалися до муру

Та трохи спочили.

Поставили караули.

Ісправник аж просить,

Щоб нікого не пускали,

І в Чигрин доносить

По начальству. Приїхало

Начальство мордате,

Подивилось. «Треба, – каже, –

Своди розламати,

Вєрнєй дєло…». Розламали,

Та й перелякались!

Костяки в льоху лежали

І мов усміхались,

Що сонечко побачили.

От добро Богдана!

Черепок, гниле корито

Й костяки в кайданах!

Якби в форменних, то добре:

Вони б ще здалися…

Засміялись… А ісправник

Трохи не сказився!

Що нічого, бачиш, взяти,

А він же трудився!

І день і ніч побивався

Та в дурні й убрався.

Якби йому Богдан оце

У руки попався,

У москалі заголив би,

Щоб знав, як дурити

Правительство!! Кричить, біга,

Мов несамовитий.

Яременка в пику пише,

По-московській лає

Увесь народ. І на старців

Моїх налітає.

«Вы што делаете, плуты!!»

«Та ми, бачте, пане,

Співаємо про Богдана…»

«Я вам дам Богдана,

Мошенники, дармоеды!

И песню сложили

Про тако[го] ж мошенника…»

«Нас, пане, навчили…»

«Я вас навчу!.. Завалить им!»

Взяли й завалили –

Випарили у московській

Бані-прохолоді.

Отак пісні Богданові

Стали їм в пригоді!!

Так малий льох в Суботові

Москва розкопала!

Великого ж того льоху

Ще й не дошукалась.

Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України,

Широка, глибока.

Ото церков Богданова.

Там-то він молився,

Щоб москаль добром і лихом

З козаком ділився.

Мир душі твоїй, Богдане!

Не так воно стало;

Москалики що заздріли,

То все очухрали.

Могили вже розривають

Та грошей шукають,

Льохи твої розкопують

Та тебе ж і лають.

Що й за труди не находять!

Отак-то, Богдане!

Занапастив єси вбогу

Сироту Украйну!

За те ж тобі така й дяка.

Церков-домовину

Нема кому полагодить!!

На тій Україні,

На тій самій, що з тобою

Ляха задавила!

Байстрюки Єкатерини

Сараною сіли.

Отаке-то, Зіновію,

Олексіїв друже!

Ти все оддав приятелям,

А їм і байдуже.

Кажуть, бачиш, що все-то те

Таки й було наше,

Що вони тілько наймали

Татарам на пашу

Та полякам… Може, й справді!

Нехай і так буде!

Так сміються ж з України

Стороннії люди!

Не смійтеся, чужі люде!

Церков-домовина

Розвалиться… і з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

21 октября 1845. Марьинское


Примітки

Яси – місто в теперішній Румунії, тут 1652 р. старший син Б. Хмельницького Тиміш одружився з Розандою, дочкою молдавського господаря (князя) Лупула.

Берестечко – тепер місто Горохівського району Волинської області. Під Берестечком у червні 1651 р. відбулася кривава битва Б. Хмельницького з польською армією. Зрада татарського хана Гірея, тодішнього тимчасового союзника Б. Хмельницького, дала змогу полякам виграти бій. Козаки зазнали великих утрат.

Яременка в пику пише – Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати [прим. Т.Г.Шевченка].

Зіновій – друге ім’я Б. Хмельницького.

Олексій – російський цар Олексій Михайлович (1629–1676), за царювання якого 1654 р. Україна була приєднана до Московської держави.