7
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Ввійшла в хату. Катерина
Їй ноги умила
Й полудновать посадила.
Не пила й не їла
Стара Ганна.
«Катерино!
Коли в нас неділя?»
«Післязавтра».
«Треба буде
Акафіст наняти
Миколаєві святому
Й на часточку дати;
Бо щось Марко забарився…
Може, де в дорозі
Занедужав, сохрань Боже!»
Й покапали сльози
З старих очей замучених.
Ледве-ледве встала
Із-за стола.
«Катерино!
Не та вже я стала:
Зледащіла, нездужаю
І на ноги встати.
Тяжко, Катре, умирати
В чужій теплій хаті!»
Занедужала небога.
Уже й причащали,
Й маслосвятіє служили –
Ні, не помагало.
Старий Трохим по надвір’ю,
Мов убитий, ходить.
Катерина ж з болящої
І очей не зводить;
Катерина коло неї
І днює й ночує.
А тим часом сичі вночі
Недобре віщують
На коморі. Болящая
Що день, що година,
Ледве чути, питається:
«Доню Катерино!
Чи ще Марко не приїхав?
Ох, якби я знала,
Що діждуся, що побачу,
То ще б підождала!»
Примітки
Акафіст – особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці, святих. Виконується стоячи всіма присутніми.
Миколай – святий заступник моряків і подорожніх (саме тому Ганна радить звернутися до нього: «Бо щось Марко забарився…»).
Й на часточку дати… – тобто подати «о здравії» (див.: Грінченко Б. Словарь української мови. – К., 1909. – Т. 4. – С. 446).
Маслосвятіє – тобто єлеєсвячення, церковний обряд помазання єлеєм (олива з вином) тіла умираючого.