№ 492 [Граматичні міркування]

Г. Л. Андрузький

Пристяжательные имяна по закончаниям своим и по их значениям диляться на пьять отделений:

Перше отделение, показующе принадлежность, кому и одному предмету одушевленному, чи ж то олицетворенному, кончается на -ов, -ев, -ин, -цын, -еж, -ч, и окончания ці производиться: -овод имьян на -о: Іван – Іваненко, Лев – Левченко, Марко – Маркевич; -ев, од й, -ь, -є: Андрій – Андрущенко, вчитель – Вчителенко, цар – Царев, солнце – Солнцев; -ін, од -а, -я; -цин од -ца Лука – Лукін, Нікіта – Нікітін, дядя – дядын, кормилиця – кормилицин.

Кончання на -ь, -ж, -ч зустрічаються в притяжательных церковного і старинного руського язика, напр.: од господь – господень, Авраам – Аврамль, Яків – Яківль, князь – княж, Всеволод – Всеволож, Ярополк – Ярополч.

Друге отділення, показующе принадлежность по роді або якої скотини кончаешься на -ій, -евий, -овий. Перше із сіх покончаній проізводиться од имени мужеского и женского роду на -і, -а, і од середнього родку на -до, і -ята; причому коріньні: д, м, ц, г, к, х, – пред й перверчуются в: х, ч, ш, напр.: баран-бараній, пес-песий.

Ч. VIII, арк. 63. Автограф.

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 486 – 487.