№ 439 «Є в мене сопілка…»

Г. Л. Андрузький

Є в мене сопілка,

Та грати не вмію,

Навчіть мене, люде,

Тугу розважати,

Слізки виливати,

Серцю легше буде.

До губ прикладаю,

Сама ж починає

Пісеньку високу.

Згадав я про волю,

Козацькую долю,

Дніпр-річку широку.

Невесело слухать,

Як сопілка грає,

Нібито стогне, плаче,

Душу роздирає.

Не хочу ж я грати,

Не хочу співати,

Лучче, лучче мовчки

Бідному згинати.

Ч. VIII, арк. 48 зв. Автограф.

Опубл.: Збірник праць п’ятої наукової шевченківської конференції, – С. 154.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 458.

Лист на сайт