6

Тарас Шевченко

Аж кишить

Невольника у Сіракузах

В льохах і тюрмах. А Медуза

В шинку з старцями п’яна спить.

От-от прокинеться… І потом,

І кров’ю вашою, деспоти,

Скрізь шукала

Дитину мати. Не найшла

І в Сіракузи поплила.

Та там уже його в кайданах

Найшла, сердешная, в тюрмі.

Не допустили й подивитись,

І мусила вона сидіть

Коло острога. Ждать, і ждать,

Як Бога з неба виглядать

Свойого сина, аж поки-то

Його в кайданах поженуть

Бульвар мести.

А в Римі свято.

Велике свято! Тиск народу,

Зо всього царства воєводи,

Преторіане і сенат,

Жерці і ліктори стоять

Круг Капітолія. І хором

Співають гімн і курять дим

З кадил і амфор. І з собором

Іде сам кесар. Перед ним

Із бронзи литую статую

Самого кесаря несуть.

Примітки

Медуза – за грецькою міфологією, одна з трьох горгон, крилатих жінок-чудовиськ із зміями замість волосся, один погляд яких перетворював усе живе на мертвий камінь. Ю. О. Івакін переконливо обгрунтував припущення, що Шевченко мав на увазі іншу богиню також із зміями замість волосся – Мегеру, одну з трьох ериній – богинь помсти (у римській міфології – фурій), оскільки у поемі йдеться про криваву помсту деспотам [Івакін Ю. О. Нотатки шевченкознавця: Літературно-критичні нариси. – К., 1986. – С. 36].

Преторіани (лат. praetoriani) – імператорська гвардія.

Сенат (лат. senatus) – вищий орган державної влади, в імператорському Римі підлеглий імператору.

Ліктори (lictores) – почесні охоронці вищих урядовців у древньому Римі.

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 249 – 250 (канонічний текст).