1859 р. До Т. Г. Шевченка

Початок червня 1859. Дрезден

Учора одібрала Ваш лист, добрий мій та щирий Тарас Григорович. Тілько шкода, що Ви мені не сказали, куди се Ви замислили втікати і де будете мені мачухи шукати?

Жити у Дрездені добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Більш тут зробиш у місяць, як де-небудь у два роки. А Богданко поступив у німецьку школу і дуже з своєю вченостію несеться, а проте Вашої примовки не забув. «Щоб вас лихо не знало!» — каже німченятам, а вони тілько цікаво уші наставляють та дивляться на його. Коли б то Ви та перебігли якось за границю! Тут би Ви й діла багато наробили і одпочили б трохи. Ви сього слова не занедбайте, а, коли Ваша ласка, подумайте.

Ми ще й самі не знаємо, коли повернемось: тут живеться, кажу, і тихо, і добре, то, може, воно буде і по Вашому слову.

З роботою я не хапаюся і не спішуся, а «» тому послала, що була вже написана, то нехай не лежить. Печататься, здається, до осені нічого не буде, будемо «Хату» дожидати. Та скажіть, мені, чи схочуть «» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини. А ще ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте?

Бувайте ж здорові та пишіть, та по-батьківськи цілий листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові. Низенько кланяємось усім землякам. Чи поїхав Мих[айло] Матв[йович] на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Ченстоховський? Чи не разом з ним отсе Ви захожуєтесь втікати?

Щиро Вам прихильна

М. Марков[ич].

P. S. Коли встигнете, то пришліть з Николаем Яковлевичем свій портрет, отой, що у свиті.

Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас[иль] Михайл[ович] мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?

Опанас Вам дуже кланяється.

Примітки

Подається за автографом: ІЛ. Ф. 77. № 124. Арк. 87 – 88.

Вперше надруковано: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – С. 178, з пропусками й неточностями. Повністю – в журналі «Культура» (1925. – № 3. – С. 35 – 36); публікація М. С. Возняка.

Автограф не датований. Датується за згадкою «Богдан вот уже четыре дня как поступил в школу» в листі Марка Вовчка до I. С. Тургенева від 13 – 14 червня 1859 р. (Листи Марка Вовчка. – К., 1984. – Т. 1. – С. 54).

Відповідь на лист Шевченка від 25 травня 1859 р.

…куди се Ви замислили втікати і де будете мені мачухи шукати? – Жартівливий відгук Марка Вовчка, яку Шевченко називав своєю «донею», на висловлений ним у згаданому листі намір: «…втечу на Україну, оженюсь і вернуся як умитий в столицю».

Жити у Дрездені добре, тихо. – Виїхавши з Петербурга 29 квітня 1859 р., Марко Вовчок прибула до Дрездена 7 – 8 травня.

…Богданко поступив у німецьку школу… – Йдеться про Марковича Богдана Опанасовича (1853 – 1915), сина письменниці.

…може, воно буде і по Вашому слову. – Відповідь на пораду Шевченка залишитися у Дрездені на рік.

«Ледащицю»… послала… – Йдеться про автопереклад оповідання, надісланий Марком Вовчком Я. П. Полонському для редагованого ним журналу «Русское слово» (надруковано в № 9 за 1859 р.).

…будемо «Хату» дожидати. – Відповідь на пораду Шевченка у згаданому листі не надсилати своїх творів до російських видань, поки в Петербурзі не почне виходити український журнал: «…восени буде у нас свій журнал під редакцією Білозерського і Макарова». На початку червня 1859 р. Марко Вовчок сповіщала І. С. Тургенєва: «Белозерский, когда в августе возвратится с семейством из деревни, будет издавать журнал «Хату» (Листи Марка Вовчка. – Т. 1. – С. 52).

…чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? – Повість Марка Вовчка «Інститутка» українською мовою, яка призначалася для «Хати», вперше була опублікована в журналі «Основа» (1862. – № 3). У листі до Д. С. Каменецького від 11 серпня 1861 р. П. О. Куліш пропонував випустити її окремим виданням: «Якщо «Хата», коли ще не буде «Інститутки», не вийде, то слід видати окремою книжкою – дешево, дешево!» (Киевская старина. – 1898. – Кн. 12. – С. 133 – 134).

…як іде перевод у Кожанчикова… – Йдеться про видання «Украинские народные рассказы Марка Вовчка» (СПб., 1859), яке вийшло накладом Д. Ю. Кожанчикова й продавалося в його книгарні.

Чи співаєте «Зіроньку»? – Улюблена пісня Шевченка «Ой зійди, зійди, зіронько вечірняя».

Чи поїхав Мих[айло] Матв[ійович] на Вкраїну? – М. М. Лазаревський збирався виїхати з Петербурга наприкінці червня 1859 р.

Чи втік куди-небудь Ченстоховський? – Мовиться про українського художника Честахівського Григорія Миколайовича (1820 – 1893), з яким Шевченко приятелював у Петербурзі в останні роки життя. На Україну влітку 1859 р. разом із Шевченком він не їздив.

…пришліть з Николаем Яковлевичем свій портрет… – Тобто з М. Я. Макаровим, петербурзьким знайомим Шевченка і Марка Вовчка, який мав їхати за кордон. Марко Вовчок зустрілася з ним 26 липня 1859 р. в Аахені (Лобач-Жученко Б. Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – С. 59). Чи передав Шевченко через нього свій портрет Марку Вовчкові – не відомо.

…отой, що у свиті. – Автопортрет Шевченка, намальований у Нижньому Новгороді на початку січня 1858 р. М. М. Лазаревський зробив з нього 50 фотовідбитків, які поширювалися в Петербурзі.

Що Мотря робить? – Ідеться про служницю Марка Вовчка, яка залишилася в Петербурзі.

Василь Михайлович – В. М. Білозерський. Згаданий тут лист Марка Вовчка до нього нині не відомий.

Опанас – О. В. Маркович.

Подається за виданням: Листи до Тараса Шевченка. – Київ: Наукова думка, 1993 р., с. 131 – 132.