№ З 1846 [?]. – Записка І. Я. Пасяди про тяжке становище України

Дополнение № 2

Треба людей питати, прохати Слова «людей питати, прохати» написані замість закреслених «до сестри своєї приставати» – мабуть, мені не минеться до Польщі пристати. О коли б нам іще гірше не було, коли б ми іще глибше [16] не загрузли – що тоді будемо робити.

Но на одного бога надія – що він хоче, те і нехай робе із нами – як будемо ми до його, то і він [Далі одно слово закреслено] не забуде, а як же одвернемся од його, тоді всі пропали.

То діти теє зачували – до неньки Закреслено: «и милим» щирими словами промовляли:

– Ненько наша, ненько, що буде, то буде, а (вона) пристанемо до тітки, будем і її поваж[ати] і за неї, як і за тебе, козацьку кров проливати – аби нам оцих недовірків спровадити, а там – як вона до тебе, так і ми до неї. Ітак прист[анем], соединимся і спокойствие потом снова боротися […] [Кілька слів не прочитано]

Ч. X, арк. 4. Автограф [19].

Примітки

16. Збоку листа приписка: «Хіба мало сего на світі буває, що жаба с биком в сраженье вступає».

19. На арк. 4 напис: «Конверт. Бумаги Посяды. 1 – 4 экземпляра». Помощник начальника архива Антонов. Вложение.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 3, с. 13.