Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Н. Т.

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

Великомученице кумо!

Дурна єси та нерозумна!

В раю веселому зросла,

Рожевим цвітом процвіла

І раю красного не зріла,

Не бачила, бо не хотіла

Поглянути на Божий день,

На ясний світ животворящий!

Сліпа була єси, незряща,

Недвига серцем; спала день

І спала ніч. А кругом тебе

Творилося, росло, цвіло,

І процвітало, і на небо

Хвалу Творителю несло.

А ти, кумасю, спала, спала,

Пишалася, та дівувала,

Та ждала, ждала жениха,

Та ціломудріє хранила,

Та страх боялася гріха

Прелюбодійного. А сила

Сатурнова іде та йде,

І гріх той праведний плете,

У сиві коси заплітає,

А ти ніби недобачаєш:

Дівуєш, молишся, та спиш,

Та Матер Божію гнівиш

Своїм смиренієм лукавим.

Прокинься, кумо, пробудись

Та кругом себе подивись,

Начхай на ту дівочу славу

Та щирим серцем нелукаво

Хоть раз, сердего, соблуди.

2 декабря [1860]


Примітки

Джерела тексту:

– список невідомою рукою з виправленням Шевченка на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 14) [Список];

– фрагменти чорнового тексту, опубліковані В. М. Доманицьким у вид.: Шевченко Т. Кобзарь. – 2-ге вид. – СПб., 1908. – С. 634, за списком, що належав Г. В. Богданенкові, а згодом В. С. Степаненкові (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 1869) [«Кобзарь» 1908 р.].

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с 327).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в списку: «2 ноября 860 г.».

Дата в автографі: «2 декабря».

Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 2 грудня 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф не відомий. Найраніший відомий текст – список невідомою рукою з датою 2 листопада 1860 р. (можливо, помилковою: мало бути 2 грудня 1860 р.), який належав С. В. Лазаревському. В останньому рядку цього списку Шевченко виправив слово «соблудись» на «соблуди», під текстом записав свій вірш «Зійшлись, побрались, поєднались…» (дата якого в «Більшій книжці» – 5 грудня 1860 р.).

До списку невідомою рукою 1860 р. близький за текстом список, що належав Г. В. Богданенкові, а згодом В. С. Степаненкові. Варіанти в ньому опублікував В. М. Доманицький у виданні: Шевченко Т. Кобзарь. – 2-ге вид. – СПб., 1908. – С. 634.

З невідомого рукопису (виправивши текст) Шевченко начисто переписав вірш до «Більшої книжки».

Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. – С. 260–261), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 4: «Рожевим квітом процвіла» та неточним прочитанням рядка 2: «Дурна єси ти, нерозумна».

Н. Т. – Тарновська Надія Василівна (?–1891), сестра поміщика села Качанівки на Чернігівщині, українського громадського діяча В. В. Тарновського (старшого).

Сатурн – у давньоримській міфології бог–покровитель землеробства й зміни пір року – плину часу.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 369 (канонічний текст), с. 544 – 545 (варіанти), с. 757 – 759 (примітки).