Кобзар
Тарас Шевченко
Перебендя старий, сліпий, –
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають
І дякують люде;
Він їм тугу розганяє,
А сам світом нудить.
Попідтинню сіромаха
І днює й ночує;
Нема йому в світі хати,
Недоля жартує
Над старою головою,
А йому байдуже…
Сяде собі, заспіває
«Ой не шуми, луже!» –
Заспіває та й згадає,
Що він сиротина,
Пожуриться, посумує,
Сидячи під тином.
Отакий-то Перебендя
Старий та химерний;
Заспіває весільної,
А на журбу зверне;
З дівчатами на вигоні
«Гриця» та «Веснянку»,
А у шинку з парубками
«Сербина», «Шинкарку»;
З жонатими на бенкеті
(Де свекруха злая)
Про тополю, лиху долю,
А потім «У гаю»;
На базарі – про Лазаря…
Або, щоб те знали,
Тяжко-важко заспіває,
Як Січ руйновали.
Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний,
Заспіває, засміється,
А на сльози зверне.
Вітер віє-повіває,
По полю гуляє;
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
За могилою могила,
А там – тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає,
Як серце сміється, сліпі очі плачуть.
Послуха й повіє.
Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розметав,
Щоб люде не чули, бо то Боже слово,
То серце по волі з Богом розмовля,
То серце щебече Господнюю славу…
А думка за світом на хмарі ґуля,
Орлом сизокрилим літає, гуляє,
Аж небо високе широкими б’є;
Спочине на сонці, у його спитає,
Як воно ночує, як воно встає?
Послухає моря, що воно говорить,
Спита чорну гору: чому ти німа?
І знову на небо, бо на землі горе,
Бо на їй, широкій, куточка нема
Тому, хто все знає, тому, хто все чує,
Його на сім світі ніхто не прийма,
Один він між нами, як сонце високе,
Його знають люде, бо носить земля,
А якби почули, що він, одинокий,
На могилу ходить, з морем розмовля 1, –
На Божеє слово вони б насміялись,
Дурним би назвали, од себе б прогнали.
Нехай понад морем, сказали б, гуля!
Примітки
Текст неповного автографа (рядки 1–79) з рукописної збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий» (ІЛ, ф. 1, № 18, арк. 4 звор. – 5 звор.).
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2001 р., т. 1, с. 435 – 437 (варіанти).