Думка («Вітре буйний, вітре буйний!»)

Тарас Шевченко

Вітре буйний, вітре буйний!

Ти з морем говориш,

Збуди його, заграй ти з ним,

Спитай синє море.

Воно знає, де мій милий,

Бо його носило,

Воно скаже, синє море,

Де його поділо.

Розбий синє море;

Піду шукать миленького,

Втоплю своє горе,

Втоплю свою недоленьку,

Найду його, пригорнуся,

На серці зомлію.

Тогді, хвиле, неси з милим,

Куди вітер віє!

Коли ж милий на тім боці,

Буйнесенький, знаєш,

Де він ходить, що він робить,

Ти з ним розмовляєш.

Коли плаче, то й я плачу,

Коли ні – співаю,

Коли ж згинув чорнобривий,

То й я погибаю.

Тогді неси мою душу

Туди, де мій милий,

Червоною калиною

Постав на могилі.

Буде легше в чужім полі

Сироті лежати,

Буде над ним його мила

Квіткою стояти.

І квіткою, й калиною

Цвісти над ним буду,

Щоб не пекло чуже сонце,

Не топтали люде.

А вранці поплачу,

Зійде сонце – утру сльози,

Ніхто й не побачить.

Вітре буйний, вітре буйний!

Ти з морем говориш,

Збуди його, заграй ти з ним,

Спитай синє море…

Примітки

Джерела тексту:

– фрагменти тексту цензурного рукопису альманаху «Ластівка», наведені в описі, складеному П. О. Картавовим (Російська національна бібліотека (Санкт-Петербург), ф. 341, № 443, арк. 4) [Рукопис «Ластівки»];

– першодрук в альманасі «Ластівка» (с. 23–25) [Першодрук «Ластівки»];

– список І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. з виправленнями Шевченка (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 88, арк. 7–7 звор.) [список І. М. Лазаревського];

– «Кобзар» 1860 (с. 36–37).

Подається за «Кобзарем» 1860. Рядки 14–16, відсутні у прижиттєвих публікаціях, де їх замінено рядком крапок, подаються за рукописною вставкою Шевченка у списку І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 88, арк. 7). Недописаний у списку І. М. Лазаревського рядок 15 «Пошукаю в чорних…» доповнюється словом «хвилях» за фрагментом тексту підготовчого рукопису альманаху «Ластівка», наведеним П. О. Картавовим у його описі цього рукопису: «Пошукаю в чорних хвилях» (Російська національна бібліотека (Санкт-Петербург), ф. 341, № 443, арк. 4).

Датується орієнтовно на підставі повідомлення Є. П. Гребінки в листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: 1838 р., С.-Петербург.

Автограф не відомий. В кінці 1838 року Шевченко передав Є. П. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка». Про Шевченкову участь в альманасі Є. П. Гребінка повідомив у листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р.: «Він мені дав гарних стихів на збірник» (Гребінка Є. П. Твори: В 3 т. – Т. 3. – С 595). За описом П. О. Картавова, підготовчий рукопис «Ластівки» містив писарську копію вірша, підписану поетом. Рядки 14 і 16 було позначено в ній крапками, між ними рядок 15 наведено повністю: «Пошукаю в чорних хвилях» (Російська національна бібліотека (Санкт-Петербург), ф. 341, № 443, арк. 4). За цією авторизованою копією вірш надруковано під назвою «Вітре буйний…», без рядка 15, знятого, очевидно, в коректурі, в альманасі «Ластівка» (с. 23– 25; цензурний дозвіл – 12 березня 1840 р., дозвіл цензора П. О. Корсакова на випуск у світ – 21 квітня 1841 р.; див.: Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург), ф. 777, оп. 27, № 273, арк. 21 звор.).

У кінці 50-х років XIX ст. поезію переписав з «Ластівки» І. М. Лазаревський (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 88, арк. 7–7 звор.). Переглядаючи цей рукопис після повернення із заслання, Шевченко зробив у тексті кілька виправлень олівцем та чорнилом, створивши нові варіанти рядків 9 та 41, вписав рядки 14–16. У 1860 р. вірш надруковано в «Кобзарі», де його подано за «Ластівкою» під назвою «Думка», спільною для чотирьох віршів: «Тече вода в синє море…», «Вітре буйний, вітре буйний!..», «Тяжко-важко в світі жити…» і «Нащо мені чорні брови…». Виправлення, зроблені перед тим Шевченком у тексті твору в списку І. М. Лазаревського, в «Кобзарі» 1860 не враховано.

Вірш поширювався в списках. Від публікації в «Ластівці» походить список у недатованій збірці Шевченкових творів (Національний музей Тараса Шевченка, А-546). «Кобзар» 1860 є джерелом списків у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 213–214), рукописному «Кобзарі» 1866 {(Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 105–105 звор.), записній книжці П. М. Волгіна 1872 р. (Державний архів Російської Федерації (Москва), ф. 112, оп. 2, № 636, арк. 37–38 звор.), зошиті І. Д. Гніпова першої половини 70-х років XIX ст. (Державний архів Російської Федерації (Москва), ф. 112, оп. 2, № 709, арк. 22–22 звор.) та ін. У рукописному «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченкові, крім 14–16 рядків, випущено ще й рядок 13 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 133–134). У примірнику «Кобзаря» 1860, що належав Н. В. Тарновській (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 525), три випущених рядки, 14–16, дописано невідомою рукою на аркуші, вклеєному між сторінками 36–37. Дописка має різночитання у рядку 15: «Пошукаю в синіх хвилях» й орієнтовно датується початком 60-х років XIX ст.

Зачин вірша – звернення до вітру – посередника між розлученими закоханими – має паралелі в народних піснях («Повій, вітре буйнесенький, з глибокого яру…», «Ой повій, вітре, в тую сторононьку…») та в літературних пам’ятках (плач Ярославни в «Слові о полку Ігоревім»).

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2001 р., т. 1, с. 81 – 81 (канонічний текст), с. 415 (варіанти), с. 599 – 601 (примітки).