№ 404 Кобзарева могила

Г. Л. Андрузький

Он там, брати, в полі, де хрест розвалився,

Спить той, що на кобзі так гарно нам грав!

Старий та сліпенький усім Закреслено: «він журився» полюбився,

Був він, мов дитина, нічого не мав,

На могилах плакав, з вітром розмовляв.

Він спав Закреслено: «похилившись» на могилі, люди [й]шли, будили.

Та заснув навіки і не розбудили.

Всі божжого старця люди цілували,

І там, де знайшли його, там і поховали

Чоловіче! В землю Закреслено: «йому тричі» хресту поклонився,

Помолись за Закреслено: «нього, старця» старого, і він за Закреслено: «нас» всіх молився!

Ч. VIII, арк. 44. Автограф.

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 446.