№ 397 «Не плач же, ріднесенька мати…»

Г. Л. Андрузький

Не плач же, ріднесенька мати,

Що соли йду купувати!

Там може забуду дівчину,

Там може в степу я загину!

Ой лучше Закреслено: «краще» мені не вертатись Закреслено: «Ой краще їм»,

Дівчини не знать, не видати,

Вона вже другого кохає,

Бо той чорні бровоньки має!

Кохайся, дівчино, з другими,

Будь, серце, щасливою з ними!

І я закохаюсь в другую [688],

В могилу глибоку, сирую!

І може, дівчино, хто знає,

Хто серце дівоче спізнає,

Мене ти згадаєш, заплачиш,

Та вже ти мене не побачиш!

Ч. VIII, арк. 36. Автограф.

Примітки

688. Так нельзя сказать – прим. автора.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 440.