Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

№ 390 [Кобзар]

Г. Л. Андрузький

Кобзар на могилі на руку схилився,

На зірочки ясні кобзар задивився:

«Що там на тих зірках, що високо сяють,

Чиї там нещасливці такії вітають?

Та не один в світі блука сиротина,

Та й не одна в світі стогне Україна!

Що ж і сиротина, хоч трохи ма долі,

Усяка Вкраїна, хоч трохи ма волі;

А наша без волі, без долі, без сили,

Тільки є у неї, що чорні могили!

Вкраїно! З тобою і я спарувався!

Без долі на світі я зжалкувався!

Мені ще на небі хоч зірочка сяє;

А що ж тобі, ненько, долю обіцяє!

Мені ще аби хто подасть христа ради,

А де ж тобі, неню, шукати поради?

Не жаль мені жисті, не довелось жити;

За що ж і тобі то славну жисть губити,

Віковічну лаву, та волю святую,

Високую волю, козацькую тую,

То придбав Богданко! Подай руку, ненько,

Ходім! Ми ще знайдем щиреє серденько,

Ще засміємось до свого загину.

Не всі ще забули святу Україну!

Ч. VIII, арк. 34. Автограф.


Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 437.