№ 388 «Ой на горі, на високій березка стояла…»

Г. Л. Андрузький

Ой на горі, на високій березка Далі закреслено: «та верба» стояла,

Та у дубків, синків милих, схилившись, прохала:

– Діти мої, світи мої! Вітер мене хилить,

Заступіть же, Христа ради! Вони ж не схотіли!

Ой, на горі вітер віє, березку Далі закреслено: «та вербу» ламає,

Чи те ж буде і Вкраїні, господь її знає.

Ч. VIII, арк. 33 зв. Автограф.

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 436.