№ 480 «Візьми ж, моя дитиночко, хусточку…»
Г. Л. Андрузький
Візьми ж, моя дитиночко, хусточку
Та з пригоршню землі зав’яжи,
Та зарий, посій на пісочку білому
І так скажи:
«Оттоді, тоді козак усміхнеться,
Як та землиця розростеться.
Оттоді свята Україна встане,
Як та земля травицею стане».
Так лях казав ляшенятам.
Москаль казав москалятам,
А козаки те почули,
Понурились небожата.
Диво на весь світ велике
В ту пору вчинилось,
Із землиці на пісочку
Зіллячко вродилось.
А на ньому цвіточечки
На світ поглядають,
І росочки, мов блісточки,
Від сонечка сіяють.
Те зіллячко – щира правда,
Вкраїна не згине,
Бо народу покірного
Святий біг не кине.
Живи ж, моя Україно,
Живи, моя мати,
Ще достане у нас сили
Волю звоювати.
Чи бачиш ти, як палає
Край неба святого…
То день святий виглядає,
Не журись, небого.
Ч. VIII, арк. 59 зв. – 60. Автограф.
Примітки
Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 480.