№ 276 1848 р. лютого 18. – Лист В. M. Репніної до О. Ф. Орлова з проханням виклопотати дозвіл Т. Г. Шевченкові малювати

Monsieur le Comte

Vous êtes un homme revêtu de grands pouvoirs et en conséquence de cette position et de votre caractère honorable, ayant mission de faire le bien. Si de maintenir l’ordre, et de faire justice du mal est un appanage de l’homme d’Etat et de l’homme de bien, – avoir lœil ouvert afin que la justice ne devienne pas rigueur, et qu’à la justice accomplie, succède la miséricorde, n’est ce pas là le suprême complément du bien. Forte de cette conviction, je viens, Monsieur le Comte, vous implorer en faveur de malheureux Шевченко. Moi, qui le connais beaucoup, je puis vous certifier que quelqu’ait été son délit il est bien réellement puni par la position de soldat et l’éloignement dans lequel il se trouve de son pays, sans qu’il soit nécessaire pour le persuader de sa culpabilité d’y joindre le cruel raffinement de lui interdire le dessin. Monsieur le Comte, j’espère que vous comprendrez, que connaissant particulièrement Шевченко et sachant qu’il est complètement orphelin dans ce monde je regarde de mon devoir, puisque Dieu m’a mis au cœur la pensée de m’intéresser à lui, de faire tout ce qui dépend de moi pour du moins essayer d’adoucir son soit. Pour parvenir à ce but je n’ai pas d’autre route à suivre que de m’adresser à vous pour vous supplier d’obtenir pour lui la permission de dessiner. C’est une grâce que je vous demande à mains jointes. Quoique zéro par moi-même comme fille de mon père qui a tant souffert et souffert innocemment je me reconnais le droit de parler en faveur des malheureux, et c’est en appelant au souvenir de mon Père qui vous estimait, que je vous prie Monsieur le Comte d’excuser mon importunité, pour m’exprimer selon le langage du monde, car dans mon idée je trouve que je fais ce que je dois faire en vous implorant pour un infortuné égaré, mais digne de toute sympathie et qui n’a ni famille, ni protection.

Veuillez Monsieur le Comte m’adresser votre réponse, si tout il y a que vous vouliez m’en honorer au nom de ma soeur Его превосходительства Елисаветы Николаевны Кривцовой в Орел. Je vais l’avertir que je dispose de son nom. Agréez Monsieur le Comte l’expression de ma considération et je voudrais pouvoir déjà vous dire, de ma vive reconnaissance

Varette Repninn Jagotine le 18 Février 1848

Ч. VI, арк. 85, 86. Оригінал.

Опубл.: Киевская старина. – 1893. – № 3. – С. 468 – 469. (Переклад російською мовою).

Переклад

Пане граф!

Ви людина, наділена великою владою і в силу свого високого становища і благородства ви покликані творити добро. Якщо підтримка порядку і творення справедливого суду є властивість державного мужа і благородної людини, то найціннішим доповненням добра буде, щоб справедливість не перетворилася в жорстокість та щоб справедливе рішення супроводжувалось милосердям.

Переконана в цьому, я звертаюсь до вас, пане граф, з благанням за нещасного Шевченка.

Знаючи його дуже добре, я можу запевнити, що, яка б не була його провина, він покараний надто суворо відданням у солдати і висланням, що не було потреби, щоб його переконати в його виновность ще додавати таку жорстоку витонченість, як заборона малювати. Маю надію, граф, ви зрозумієте, що я взяла на себе обов’язок зробити все можливе, щоб полегшити долю Шевченка, оскільки я знаю його дуже добре і знаю ще те, що він зовсім самотній на цьому світі. Для досягнення цієї мети я не маю іншого шляху, як звернутися до вас с благанням одержати для нього дозвіл на малювання. Я прошу у вас цієї милості смиренно склавши на грудях руки!

Хоч сама по собі я нічого не значу, але як дочка мого батька, який стільки перестраждав, і перестраждав невинно, я визнаю за собою право говорити за нещасних, і в ім’я пам’яті мого батька, який так вас поважав, я прошу, пане граф, вибачити мені мою настирливість, як кажуть у світі; що ж до мене, то я впевнена, що роблю те, що повинна робити, благаючи вас за нещасного, що збився з дороги, але є гідний співчуття і який не має ні родини, ні протекції.

Будьте ласкаві, пане граф, направити відповідь, якщо ви будете вважати її слушною мені надіслати, на ім’я моєї сестри її величності Єлизавети Миколаївни Кривцової в Орел. Я її попереджу, що я даю її адресу.

Прийміть, графе, засвідчення моєї до вас поваги і я хотіла б навіть вже сказати, щирої подяки.

Варвара Репніна.

Яготин, 18 лютого 1848 р

Примітки

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 338 – 340.