№ 237 «Чого мені тяжко, чого мені нудно…»
Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите – а люд навісний
Нехай скаженіє… Закрий, серце, очі.
13 ноября 1844 Спб.
Три літа, арк. 11. зв. Автограф.
Вперше опубл.: Основа. – 1861. – № 3. – С. 4.
Примітки
Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 207.