№ 11 1843 р. – Оповідання П. О. Куліша «Січові гості (Споминка старого діда)»

По живости колорита и рельефности изложения это самая лучшая история, какую только я читал о гайдамаках.

Перевод с польской рукописи 1843. Черкассы.

Початок гайдамаччини, з яких часів вона ведеться, бог її святий знає [20]. Чував я Слова «Чував я» написані замість викресленого «туди»., що ще і за батьків, і за дідів наших завжде показувались на Вкраїні, да й на Подолю, гайдамаки. А брались вони усе з Січі [22]. Знаєте, на Січ утікає було всяка погань: хто або прошпетиться в чим-небудь Слова «прошпетиться в чим-небудь» написані замість закреслених «провиноватиться за що»., або вб’є кого да боїться, щоб самому на лоб очей не поставили, та все теє бігло на Запорожжя Слова «на Запорожжя» написано замість закресленого «туди». A знаючи усі входи і виходи, усі стежки й шляхи, а часом і мстючись за якого пана, прийде туди да: «Ходімо, братні, на Вкраїну, я вам покажу, де зимують раки».

Ну, а тиї до сього торгу й пішки. Зараз збереться їх десятків, або Слово «або» написано замість закреслених «а часом». й сотень скілько, виберуть собі ватажку, характерника такого, що вже його хіба срібна куля візьме, да так, як вовки під село, так вони було тихо проберуться на Вкраїну. Де байрак глухий такий, шо ні звір, ні птиця не знає, де хуторок або пасіка стоїть на одшибі, там вони переднюють, а вночі, як смикнуть Слово «смикнуть» написано замість закресленого «припустять»., то миль десятка як не було. Еге! А війська, знаєте, тогді у ляхів на Вкраїні не дуже товсто було: де-негде команда та паршива дере крупи да латає чоботи по замочках. То вони похазяйствують у панів да жидів, як у себе в господі, нав’ючать усяким добром батовню коней, да й гайда назад. Покажуться і зслизнуть так живо, як ніби во сні приснились: тілько й знаку, що в ляхів да в жидови скрині пусті, да у іншого душі в тілі нема. От такиї-то були ті затаці! У списку Навроцького: затазці.

Рідко-рідко коли удавалось жолнірству застукати їх саме на хазяйстві, хіба зрадою. А то було прибіжить корогва гусар чи рейтар на чутку, що гайдамаки деруть У списку Навроцького: держуть, да полічить тілько сліди од підків на шляху да з тим і вернеться. Але вже як і застукають, то й їм сердечним добре було достається.

Довелось Слово «довелось» написано замість закресленого «траплялось». і мені разів зо два бути у тій справі. Ото раз стояли ми в Полоннім замку [28], у кн. Любомирського [29]. Аж ось, саме у обідню У списку Навроцького: в обідню. годину, як ми, випивши по чарці, тілько що взялись за ложки, летить гонець: кінь під ним аж хитається, а ніздрі Далі закреслено: так і вивернув. роздуло йому як ріжок Слово «ріжок» написано замість закресленого «трубу».. Отже, кажу, вражий син не дасть пообідать: уже не даремно його так несло Від слів «Отже, кажу» до слів «його так несло» перекреслено вертикальною лінією. Зараз його, так як був у грязі і в пилу, перед князя.

– Що таке?

– Гайдамаки на Подолю. Просить лиментар подольський посилку, бо самі нічого не вдіють. А багато У списку Навроцького: багацько. ж їх? Сто кільканадцять чоловіка. Добре Далі закреслено слово: буду., завтра сам з військом рушу.

Зараз йому другого коня і виправили назад Слова «і виправили назад» написані замість закреслених «помчавсь за браму»..

От ми вже тогді годі вилежуваться на сонці, а давай лагодитись у поход: перечищать самопали, споряжать кульбаки, патронтажі, уюки Слова «поход: перечищать самопали, споряжать кульбаки, патронажі уюки» написані замість закресленого «дорогу».. На завтра, скоро світ Далі закреслено: рушили всі., заиграно в труби і рушили з замку Далі закреслено: в дорогу.. На третій день стали й коло Ялтушкова, де гайдамаки обсіклись у лісі, піхоту і гармати везли підводами. Ото стали в ряди. Пан лиментар приїхав, подививсь:

Ту, тепер оддихайте, да будьте готові на ніч. Треба добре пильнувати, а то вискочать з рук, як мило, в воду Слова «треба добре пильновать, а то вискочать з рук, як мило в воду» написані замість закреслених «ніхто не буде спать. Тілько що одпочили ми трохи, коли то посилають нас душ десять об’їхать кругом лісу і панків два з нами»..

От У списку Навроцького: ото., одпочивши, як настав вечір, пильнуємо ми Слова «Як настав вечір, пильнуємо ми», написано замість закреслених «ми трохи стали розглядувать табір: боже милий, що за людей сила, а гайдамак тілько з сотню».. Кругом лісу поставлено музиків кілько тисяч з ціпами, а декотрі і з рушницями. А за ними, одступивши ступеней сотню чи більше, стало військо те, що прийшло з самим лиментарем, своїм чередом, а наше своїм чередом, а було всіх тисяч зо дві, і гусари, і панцирники, і піхота з гарматами: чого там не було! і все на ту жменю тих гольтяпак Далі закреслено: А ось і вечір настав..

Сидим ми, огні скрізь розложили, балакаєм дещо, але все тихо, бо заказано було од старшини, щоб боже борони якого шуму У списку Навроцького: ґвалту., а щоб добре чували. Я ще тогді був молодий, не знав, що У списку Навроцького: ще шо. то за гайдамаки, то дивно мені стало, що таке військо У списку Навроцького: військо наших. на їх зібрано. От і питаю у одного старого гусарина, що вже йому уси росли, росли, да аж за ухо закрутились:

– Що оце, дядюшка У списку Навроцького далі є слово: кажу., за диво таке сі гайдамаки, що всі корогви на них стяглися?

– Еге, каже, а ти хлопку ще не знаєш, що то за звірята? Коли б у кожного У тексті: жадного. з нас було по десять рук, то ще на їх мало, бо тиї галгани обороняються, мов скажені Далі закреслено: собаки.. Вони знають, що вже їм помилування не буде, то кидаються на людей як іроди і часом пробиваються У списку Навроцького: проб’ються. скрізь цілий полк не то самі, а із усією добиччю. Ось завтра побачиш, як вони повбирані. Се в нас так спорядились, бо з Січі прибили У списку Навроцького: поприходили. в одних лойових сорочках да в телячих шароварах.

– А який же, кажу, ватажко тепер їми доводить? Каже: – Іван Чуприна. П’ятнадцять раз уже виходить він на грабунок У списку Навроцького: добичу., разів скілько пробивавсь скрізь наших жолнірів, да вже тепер, здається, дамо ми йому перцю.

Отак минула й ніч, стало на зорю займатись. Коли ж по той бік лісу, де була У списку Навроцького: стояла. піхота, самопали – пук! пук! Перше рідко У списку Навроцького: зрідка., а далі раз по раз. А тут з гармати – гу! Пішла грукотня по лісу. Дерево трещить да падає. Крик, гам. Гармати ревуть, а луна по ранній росі так і розходиться Слова «так і розходиться» у списку Навроцького відсутні., так і розлягається.

Наші зараз на коней, а мужики, злякавшись, навтікача. А ми тілько рушили їх переймать, аж тут із лісу душ 40 гайдамак – всі в кармазині да в блаватасах, такії гетьмани вискочили, що аж очима на їх не зглянеш, а коней нав’ючених з двадцятеро за собою ведуть. Вискочили, да як ударять зразу на чотири корогви волоськії, що стояли спереду, так їх і розідрали на дві часті. Як часом У списку Навроцького: І от бачиш часом. блискавка з грому упаде на дуба, або на густу да стару сосну да як розчахне У списку Навроцького: розчахне її. од верху до низу, то одно гілля на сен бік, а друге на той бік важко впаде і затріщить: так тиї У списку Навроцького: оттак усі. гайдамаки розвалили велику купу волохів, а самі, як весною огонь по сухих очеретах, так і понеслись, і понеслись У списку Навроцького: так і понеслись. по полю, аж поле закрасили. А волохи як сунулись на компутових, а тут іще й мужики, злякавшись У списку Навроцького слово «злякавшись» відсутнє., побігли, куди хто втрапив: то все так змішалось як каша, що вже чорт би й найшов свого лаву; вертися кругом, як Далі закреслено: овечка в стаді. коза в череді та й годі. Опісля вже декотрій опам’ятались і побігли за ними, але в пустий слід хоч тупицею. Гайдамаки вже за селом, а село за ними до неба палає.

Але тим, що були на другім кінці лісу, випала інша доля. Ще, кажуть, з вечора ватажко Іван Чуприна, гріючись коло багаття, постеріг, що вся нужа з сорочки зібралась йому до ковніра, да й каже: «Отепер же, панове, буде нам лихо з вражими ляхами! Бачте, як уся нужа зібралась мені до ковніра».

То вже гайдамаки, почувши сеє, повісили носи і записали собі пропало. Але запорожець не так пропадає, як простий чоловік. У них вовча натура: уміє добре шарпати, уміє ж і вмерти, не скиглячи дармо. Отаман і каже:

«Розділимось же, панове, на три батови; то кому-небудь да поможе бог У списку Навроцького: господь. вискочить з западні У списку Навроцького далі є такі слова: а вкупі всі пропадемо!. Чекайте, каже, мого гасла з пістолета. А як почуєте гасло, зараз два рази з янчарок на ляхів грукніть, да й з богом напролом.

От, як стало займаться на зорю, то він і поліз рачки на край лісу, щоб подивитись, що ляхи роблять. А за ним порачковало з десяток молодців. Зачепивсь один, лізучи, рушницею за гіллячку! Рушниця бах! а на те фальшиве гасло по лісу – Трах! Трах! Пішла грукотня. Піхота наша зараз до лісу да з самопалів і затопила. Чуприна ліг, кажуть, од первої кулі, а гайдамаки ще не веліли впасти на коней і потрапить до ладу, а тут ще й ватажка немає: збились вони зовсім з пантелику. Одначе жваво, вражі сини, боронились: убили підполковника лядського, скількось офіцерів і з сотню рейтар. Але і їм добре було: раз то, що стрельба кругом, а тут з гармат, що ревнуть, то дерево пополам, або і все в скіпки розскочиться і падає на них. Жарко було дуже сіромахам! Вибито їх мало не всіх, а решту поранених і постріляних забрато в плін.

Знайшли самого Чуприну мертвого. Здорова да гладка шельма! Лежить, вивернувшись, як бик на бойні, що довго рів під різницькою довбнею і завдавав усім страху, а далі таки, хоч який дужий був, упав сердечний і землю глибоко вдавив; лежить як гора, і на мертвого ще страшно дивитись. От так же й той Чуприна, великий да страшний, лежав у пишних кармазинах рядом з старим дубом, що звалено гарматою. А бронь при йому і на коні збруя така, що несчисленниї гроші коштує: срібло да золото, да робота ж, робота турецька У списку Навроцького слово «турецька» відсутнє., а така, що аж очі бере! На обох руках у його дорогих перетлів, по кишенях золотих дзиґарків скілько, і грошей, то і злічить не можна.

Да й на всіх гайдамаках і коло самих і коло коней знайдено срібла, золота і всяких дорогих матерій на великії тисячі. Усе те розділили поміж собою жолніри і лейстрови козаки. Доставсь і мені ріг з порохом, у срібній оправі, да ладовниця під срібною бляхою. Але все те, як прийшло, так і пішло: пропало в Уманську руїну [45]. Ото, поділившись добиччю, ранених одослали у Каменець на страту, а мертвих закопали в Ялтушовському-таки лісі, над шляхом, і могилу над ними насипали високу.

Але ще справа не кончилась. Привели двох гайдамак: один старий, а другий молоде хлоп’я. Стали в їх допитуваться правди, то старий мовчить, як німий; чого вже йому не робили – і пекли, і усяк мучили, – мовчить. А молодого особію стали уговорювать, обіщали помиловать, коли скаже правду. То той сказав, що їх душ 15 виправив Чуприна на чати і що до них ще поприставали гультяї, то вже тепер душ тридцять Текст від слів «Але ще справа не кончилась» до слів «сидять коло Константинова» перекреслено вертикальною лінією. сидять коло Константинова у яру і висилають на Чорний шлях [47] свої чати.

От наші й рушили туди. Я вже там не був, тілько розказували, що, каже, зараз поймали чи двох, чи трьох, що чатовали на Чорнім шляху. Спали сердешниї за могилою. А потім, каже, як обточили кругом тих, що в яру, то вони бачать, що вже попались, да кинулись до хатки, що там же в яру стояла меж скиртами, а в тій хатці повно набито обідраних жидів, ляхів і полячок, як грибів у коробці. То вони давай їх різать, і поки піхота наскочила, то зарізали 18 жидів, скількось жидовок, одного уніята і одного ксьондза, а решту одбила піхота, которої було немало, і як стали, каже, бить гайдамак, то насилу перебили, а которих позабирали живцем, але так поранених, що трохи чи не всі до третього дня померли. А там у Яру познаходили бринь, возів, усякої худоби гибель. Дещо з того поддавали тим, що побиті були в хатку, а до чого не знайшовсь хазяїн, те на військо поділили Текст від слів «Але ще справа не кончилась» до слів «Ото була перша моя справа з гайдамаками» у списку Навроцького відсутній..

Ото була перва моя справа з гайдамаками, а знов років через два пішла по Вкрайні поголоска, що із-за Синюхи – річки вийшла добра купа гайдамак з ватажкою Чортовусом, да пройшла аж на Полісся У списку Навроцького: на Подоллє., награбовала срібла, золота і всякого добра скілько уюковиї коні знесуть, і повертає назад лісами да байраками, але ніхто не знав, де вони саме тепер і в якому місці виткнуться на степи із лісу.

Тревога зробилась усюди така, що, боже, твоя воля! Не було іншої й розмови, як про гайдамак. Оце сьогодні почуєш, що там і там спалили пана з панією і з дітками, а завтра, що напали на кляштор… і всіх монахів У списку Навроцького: ченців. католицьких вирізали. Той каже, що бачив людей якихсь чудних, що то гайдамацькії шпіони Слова «що то гайдамацькі шпіони» у списку Навроцького відсутні., а той, що в однім шинку наткнувсь на самого Чортовуса: сидить за столом в червонім жупані, руки по лікоть закачані, по кармазинових рукавах чорна кров жидівська стікає: кружає горілку відром замість чарки Слова «замість чарки і» у списку Навроцького відсутні. і нікого не боїться, бо вміє так робить, що оце є, а схоче, то й нема. Що день, то все страшнійшії слухи: сьогодні кажуть, що в його три сотні молодців, а завтра – три тисячі. По дорогах знай товчеться жидова, шляхта У списку Навроцького слово «шляхта» відсутнє., з усім збожем утікають то до замочків, то до містечок. Вислав кн. Любомирський з Полонного двох чи трьох жидів на провідини, обіщав велику плату, але жидова так боялась гайдамацьких лап, що, повертівшись У списку Навроцького: повертілась трохи по-за містечком, вернулась ні з чим. Тогді призиває князь мене, да Ласуна, да Гладкого, да ще Лободу.

– А що, каже, козаки? Чи послужите ви мені по вірі й по правді?

– Послужим, кажемо, милостивий князь і батьку.

– Отже, каже, вам по десять червінців на дорогу. їдьте і привезіте мені певную звістку, де гайдамаки і скільки їх.

Взяли ми, поклонились і поїхали всі четверо іншими шляхами. Довго бивсь я по кущах і бездорожжах, аж поки прибивсь до одного хутора. Ліс кругом глухий У списку Навроцького: густий. такий, що тілько небо да земля видно, а хатинка стоїть одним-одна і на бік уже похилилась і в землю вросла, а солома на їй уся од моху да од бур’яну аж зазеленіла. Ні дороги, ні стежки до тої хати нема; тілько по уз самий причілок тече невеличкий ровчак. Думаю собі: видно ж тут нема нікого. Коли ж дивлюсь, аж під повіткою за хатою сидить дід, сивий, сивий. Брови йому понависали аж на очі, а борода до пояса; сидить і струже стругом держално на ратище, а коло його У списку Навроцького: біля його. під повіткою стоїть уже з десяток ратовищ зовсім готових. От я, злізши з коня, прийшов до його; а він мене й не бачить, що я йду: струже собі да бурчить щось. Я прийшов таки близько, да й став: послухаю, що він бурчить щось. Коли ж чую, що то він пісню старосвітську хоче співать, да вже й голос йому дрижить і не виведе, тільки муркоче:

«Перебийніс [52] просить немного, трьох козаченьків з собою,

Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою.

Ой пийте, ляхи, води калюжі болотяниї,

А що пивали по тій Вкрайні меди да вина ситнії!»

– Здоров, кажу, дідусю!

– Здоров, каже, здоров, дитя моє, да й не дивиться-таки на мене. Я думаю собі, як тут би з ним заговорити да й мовчу. А він тоді підняв свої важкії білиї брови, да глядь на мене:

– Е У списку Навроцького: Е, каже., а що ти за чоловік?

– Отак, кажу, як бач, хрещений чоловік, волочусь без талану.

– А чи наша віра?

– Наша, кажу.

– Чого ж тобі, синку, треба?

– Треба, кажу, мені попоїсти Далі закреслено: а потім уже можна і свою причину сказати. У списку Навроцького цей текст викладений так: треба, кажу, мені наперед усього попоїсти..

– Правда, каже, синку, правда. Попереду треба нагодувать чоловіка, а тогді вже й розпитувать.

Зараз пішов, несе мені хліба, сала, меду, бо й пастка в його тут невеличка загорожена. Попоївши, й кажу йому, що хотіли ніби мене ляхи повісити за те, що я згубив панський дзигарок, а я втік да хочу пристать до запорожців, але не знаю, де їх знайти Текст «пристать до запорожців, але не знаю, де їх знайти» у списку Навроцького викладений так: пристать до гайдамак, тільки горе мнє, що не знаю, де їх знайти.

Він тогді мені й каже:

– Добре, синку. Їдь же отуди й туди мимо такого й такого дуба, що там їх і знайдеш на урочищі Обозовищі.

А сам знов сів да й почав стругать ратище.

Поїхав я, аж так: у яру попід густими дубами коні ходять і жупани червоніють де-негде. Приїхав я ближче, аж стоїть під дубом козак з ратищем на варті. Я зараз по-запорозьки:

– Пугу!

А він мені: Пугу! Пугу! А я знову: Козак з лугу!

– А де той козак з лугу? – Хтось крикнув товсто із лісу. – А їдь лиш сюди.

Я й їду. Дивлюсь, аж супротив мене їде здоровенний запорожець з такими усими, що я ще зроду не бачив: чорниї, чорниї, да довгії, да розкошні такі, що аж вилискуються. Жупан на йому шовковий червоний, аж світиться як огонь: шапка червона схиляста, пояс золотий, за поясом пістолети, при боку шабля, кульбака і стремена, все те в щирім золоті, аж горить. А кінь під ним пречудовної уроди, білий, як лебедь, так і одбиває У тексті: обдивае. од зеленого лісу і трави, як будто і до У списку Навроцького замість слів «Як було і до» написано «ти б сказав, що й до». землі не доторкається. Зняв я шапку і поклонивсь аж до кінської гриви: забув, що то й гайдамака; так би, здається, взяв да йому душу під ноги й підослав У списку Навроцького: підослав йому душу під ноги.: стою перед ним, як перед гетьманом, або перед королем.

– А що, каже, брате, чи наша віра?

– Наша, кажу, вельможний пане.

– Ану, перехрестися.

Перехрестивсь.

– Ну, їдь же, каже, собі до куреня!

Приїхав я, аж той курінь увесь обсипан валом. Впущено мене через рів у ворота. Як уїхав я, да як гляну, то у мене і в очах зарябіло: повно козаків, да всі ж то повбирані так, що й не пересказать: кармазин коло кармазина, срібло коло срібла, золото коло золота. Так, як от часом зимою зайдеш у винницю да сядеш У списку Навроцького: присядеш. коло печі погріться, да подивишся, що там у тій печі робиться того жару: і красне, і жовте, й синє, горить, ходить, мигтить і мріє, аж ніби ворушиться все: так у тім таборі ходили один повз одного гайдамаки; той у червоному, той у жовтому, той у блакитному, а золото на них, як огонь сяє, що й очима не зглянеш. Насилу я трохи освоївсь, що вже не так дико мені між ними стало. Поставив свого коня до ясел. Ніхто в мене не питає, що я за чоловік. Слоняюсь я поміж ними, як дома. Дивлюсь, аж Ласун уже тут. Жупан на йому важний, ходить, заложивши руки за пояс, тільки вилетами помахує. З старшиною вже за панібрата. А мене будто У списку Навроцького: буцім. й не бачить. Тільки погладив уси да бровою моргнув, подивившись на мене з убоча.

Коли ж на другий день приїжджає і Лобода з Гладким. Поприбирались мужиками і привели нібито коней продавать. Ласун сам і торговав у них і могорич з ними пив да нишком і сказав, що Чортовус жде, поки постягуються його чати, бо тепер ще тільки дві чати зійшлось, а ще дві злучаться з ним у Мазепиній могилі, що завтра ми туди рушим; то щоб князь був готов і держав ногу в стремені, а з нас або Ласун, або я дамо драпака і князю дорогу покажем.

Виправили тих коноводів, а самі на другий день пошли У списку Навроцького: а самі другого дня пішли. у Мазепину могилу. А та Мазепина могила да єсть то остров увесь у бору, а кругом таке грузьке багно, що ні чоловік, ні кінь, ні собака не перебреда. І на той остров через багна висипано три греблі.

Незабаром надійшла ще одна чата з великою добиччю. От як зробивсь під той час галас і кружанина в таборі, то я улучив щасливу годину да на коня, да драла. Прибіг опівночі у Полонне, під замок, під Київську браму, стукнув, не пускають мене, бо не пізнали: жупан на мені перловий, ґудзики рубинови, пояс литий, шапка соболева, да насилу вже впустили. Зараз мене до князя. – Так і так, милостивий князю, ще тільки одної чати дочекаються да й рушать під Константинов Далі закреслено: Як чуть місто грабувать., бо чуються на силах. Треба поспішати, щоб не випустить їх із того острова.

Зараз усе військо на коней, а піхота на підводи, забрали гармати і порохи, поїхали. А я конем попереду, дорогу показую. Було то полювання на страшного звіра, що й очі, і уші, і чуття добре має, а ще луччії кігті. Заказано під великою карою, щоб ніхто не говорив, не кашляв да й опію не кресав і люльки не курив.

Звернули з шляху, потягнулись лісом, мовчки, тихо, тільки коли-неколи колесо гарматне чи возове стукне, наїхавши на корень, або трісне суха голлюка. Ішли день і ніч з малим одпочинком, а далі влізли у таку гущину, у такі трущоби, вертепи і вибої, що ледве-ледве витягали вози і гармати з того ковтуна. А тут ніч темна така, що тільки навмання вгадуєш дорогу, але таки, благодарить бога, вийшли без пригоди з тої гущини і вибрались на рідкий бір. Я зліз з коня да з радости аж землю поціловав.

Ото ж скоро вже дійшли ми й до того пасічника, що ратища струже. Обскочили його кругом і взяли в свої руки. А він Далі закреслено: так будто для його все дурниця. тільки подививсь, піднявши вгору брови, да сказав:

«Отже вражі ляхи таки пронюхали», – да й знов собі насупивсь і байдуже: знає вже, що й так не сьогодні, так завтра смерть. Але такий же старий да сивий був той пасічник, що ніхто його не бив і не лаяв. Посадили його на віз, ще й сіна підмостили, да й поїхали до Мазепиної Могили.

Переночували в невеличкім сельці Далі закреслено: А на другий день вночі прийшли.. А вранці позганяли мужиків з околиць Слово «околиць» написано замість закреслених «других се». з ралами і сокирами. Було їх душ У списку Навроцького далі є слово: мабуть. з тисячу. Рушили дальше і ноччю прийшли до якогось урочища. Там, видно, колись давно була таборщина, бо лісу на кілько гоней вирубано і позоставались вали й рови. Усовітовав тут один козак перегодить Це слово написано замість закресленого: переночувать., аж поки на небі зайдуть козари. А небо було чисте, як хусточка, і скрізь зорями заіскрено. Але князь боявсь, щоб гайдамаки тим часом нас не довідались.

– Не бійтесь, каже, ніхто сюди не прийде, бо кажуть, що се місто закляте, тут, кажуть, по ночам відьми да упирі вигравають свої штуки, з того-то воно й зоветься Куцого Чорта Слобода.

От як переждали годин зо три, то почали зникать з неба зорі, а на небі красниї плями од багаття, що горіло в гайдамацькім таборі. Рушили ми тихо і, прийшовши до самих гребель і розставивши перед кожною греблею по шести гармат, і рови перед гарматами повикопували, а округи гармат піхота стала. Мужиків з сокирами розставлено кругом попід соснами і скоро гукнуть по разу гармати, зараз вони рубали сосни. А решту піхоти порозставляли з рушницями понад багном, щоб стрелять, хто виткнеться з лісу.

Почало вже сіріть. Сердечниї гуляки, сплять собі і не сниться їм, що вже їх поймано в матню. Аж ось зараз з самої більшої греблі шість гармат бубух Далі закреслено: дерева по лісу тільки трісь, трісь., а з другої греблі Слова «Шість гармат бубух, а з другої греблі» у списку Навроцького відсутні. у в одвіт – гу! а з третьої знов – гу! Затріщали і загули по лісу сосни; а тут враз застукало тисяча сокир об дерево. Ой невесело ж було січовим молодцям просипаться під такий гук і трескот.

Утихли гармати, давши по два рази огню, перестали й сокири. Я взяв морську трубу і закричав: «Здайтесь на ласку панську, бо обгорнуті кругом!» Жадного отвіту. Тихо, тілько дим курить понад багнами, підіймаючись угору. Аж тут на греблі затупотали коні і крик: «Гони! Лови! Постой! Кирило!». І поки піхота дала огню, як ось летить бісом щось на коні і прямо між У списку Навроцького: поміж. гармати. Тогді тілько познали Ласуна. Погоня гайдамацька завернулась, бо жарко повіяла піхота з самопалів, чоловік з десяток покотилось з кульбак.

От і день розвиднівся. Окрикнув я три рази їх, щоб здавались. Аж за третім разом гукнули з лісу, добре почуючи і нас, і наших матерок. Знов загуркотали гармати, затріщав ліс, застукали сокири.

Годин за три поробили кругом багна засіки, а соснами завалили кругом гайдамацький табор і самих подушили – гибель. Пробовали сердеги «застрелюватись, повилазивши на сосни, а наша піхота собі брала їх на ціль, але багно було дуже широке, так ще небагато вони нам шкодили.

Отак і день цілий пройшов. Стук да грім, да курява понад лісом. А як стемніло, усовітовав Ласун поробить тайно на греблях завали з гілляк, пеньків, кілля і хворосту, щоб кінно через них перебратись нельзя, бо запевне знав, що гайдамаки пійдуть проломом. Здався нам на добро його совіт, бо справді Чортовус, розділивши свою ватагу на три купи, змислив ударить разом трьома греблями і прочистить собі дорогу.

Чатовали ми всю ніч під оружем, прислухались до всякого шелесту. Як ось опівночі Далі закреслено: стало чути кінський стук. затупотіли коні, перше глухо, а далі все чутнійш, як стали надходить до греблі, а нарешті загули греблі од чвалу копит, а гайдамаки загукали: «Нуте, братці, або добути, або дома не бути!» і пустились У списку Навроцького: припустили. навзаводи. Дано їм зблизитись, щоб стягнуть усіх на греблю Далі закреслено: а як наткнулись вони на завал, тоді зараз, як ударять з гармат, а ту із-за лісу у в одвіт, то далі., а потім – гу! Заревли гармати. Отогді вже зробилось правдиве пекло. Що минута, то й гукнуть гармати не з того, то У списку Навроцького: так. з того боку. А пораненні кричать, коні іржуть да б’ються поміж навалюваним У списку Навроцького: понавалюваним. гіллям, дерево скрізь трещить да падає, а по бору луна так і розлягається. А ніч же то темна, темна! Раз по раз тілько У списку Навроцького: тілько раз-по-раз. сяє красний огонь з гармат: сяйне, окаже кругом людей, коней, блискучу збрую і рудий дим клубами зверху, да знову і потухне У списку Навроцького: погане, тільки реве та стогне кругом у темноті.. Правдиве було пекло. Цілу ніч стреляли пушкарі, мов зав’язавши очі; тілько чули, що на греблі ворочається все і кипить, як у котлі. А як розвидніло, тогді тілько побачили, яке лихо сталось гайдамакам. Думали пробиться, сіромахи, через греблю і позбавивавшись в завали, пропадали там, як бджоли в бочці, під пасічною довбешкою. Як бджоли У списку Навроцького далі є слово: карабкаються. тонуть і в’язнуть у густій патоці, коли пасічник виверне в бочку важкий да повний улик, так вони, сердеги, в’язли поміж гілля і тонули в багнах. Лежало їх гибель на всіх трьох греблях і коло гребель. Аж жаль було дивиться. Народ усе здоровий да розкошний, коні добрі да все то те пороздиране картечами і окрівавлено. Лежать бідахи, повивертавшись, густо, як снопи на хорошій ниві, як молотники, вставши зрана, б’ють на току сніп за снопом, аж поки розлетиться в солому, так їх порозбивано картечами і перемішано з потрощеними кусками дерева.

Ватажок гайдамаків Чортовус. Рисунок П. О. Куліша (т. 2, с. 21)

На великій греблі у завалі знайшли й самого Чортовуса. Ниць лежав, сердечний, головою на колоді, розкидавши крижем руки; а уси розтяглися, мов дві черниї гадини, у крові усі да й позасихали [61]. Картеча вдарила сіромаху саме в груди і вискочила в спину, розпоровши пишний кармазин. Кров із рани потекла і по всьому жупану, і по золотому поясу, залила і білого дорогого коня, що лежав під ним забитий. Шаблю при Чортовусу і оружже найшли пречудовне, але ніхто б не схотів його носити, бо Чортовус був, кажуть, чарівник і все те наговорено чарами да примхою. Один князь У списку Навроцького: Любомирський. не боявсь ніяких чар і взяв собі ту шаблю і зброю. Поранених душ з 30 забрали і одослали до Полонного У списку Навроцького далі є слова: на зтрату., добичу поділили поміж військом, а трупи четвертовали і розставляли на полях, по селах і шляхах, але з того більш було людям обридливості, ніж постраху. Ото й друга наша справа. Се діялось куди ще до Коліївщини [63]. Так же, кажуть, находили гайдамаки із давніх давен. Одних поб’ють, а другі вродяться.

Ч. V, арк. 18 – 30 зв. Автограф.

Ч. VII, арк. 1 – 3. Список О. О. Навроцького під назвою «Гайдамаки».

Опубл.: Основа. – 1862. – № 1. – С. 1 – 12.

Примітки

20. У джерелах слово «гайдамака» вперше згадується 1717 р.

22. Січ (Запорозька Січ) – організація українських козаків, що склалася в першій половині XVI ст. у пониззі Дніпра на південь від Дніпрових порогів. Її виникнення пов’язане з наступом на українське селянство й козацтво польсько-литовських феодалів і колонізацією ними південних степів України. Відступаючи під натиском феодалів, українські козаки за Дніпровими порогами будували укріплення – городки.

28. Замок у Полонному – йдеться про збудовану польсько-шляхетським урядом у 40-х роках XVII ст. в Полонному фортецю – опорний пункт для придушення народних повстань у тому числі і проти гайдамаків, загони яких діяли у XVIII ст. поблизу м. Полонного. Залишки земляних фортечних валів XVII ст. у Полонному збереглися до наших днів.

29. Любомирські – польський князівський рід гербу Сренява, походить від початку XVI ст. У XVIII ст. кілька князів Любомирських займали у Польщі вищі державні посади.

45. Уманська руїна – йдеться про здобуття 9 – 10 (20 – 21) червня 1768 р. Умані повстанськими загонами, керованими Максимом Залізняком та Іваном Гонтою, шо було найвидатнішою подією гайдамацької боротьби проти польсько-шляхетських загарбників. Взяття Умані висвітлено Т. Г. Шевченком у поемі «Гайдамаки».

47. Чорний шлях – стратегічний шлях, яким користувалися кримчани для розбійницьких нападів на Правобережну, Західну Україну і Польщу в XVI – XVII ст. Починався Чорний шлях з Перекопського перешийка, перетинав нижню течію Дніпра і пролягав через запорозькі степи на південь. Проходив між верхів’ями річок Інгульця, Тясьмину і Росі, потім повертав на Захід у напрямі міст Звенигородки, Умані, Кальника, Тернополя до Львова.

52. Перебийніс – Максим Кривоніс.

61. Текст від слів «Як молотники, вставши зрана» до слів «Картеча вдарила» у списку Навроцького викладений так: Як молотники, вставши зрана, стануть у два ряди по довгому току, і спірно б’ють дубовими ціпами сніп за снопом, аж поки розлетиться весь соломою: так їх порозбивано картечами, пороздирано чугунними кулями на шматки і перемішано з потрощеними гіллюками і колодами. На великій греблі у завалі знайшли і самого Чортовуса. Ниць лежав сердечний, головою на колоді, розкинувши крижем руки, а уси, мов чорниї гадини, розтяглись по колоді, у крові усі да й позасихали».

63. Коліївщина – велике народно-визвольне повстання на Правобережній Україні 1768 p.

Подається за виданням: Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 17 – 24.