Сестрі
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Минаючи убогі села,
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав, де ж я прихилюсь?
І де подінуся на світі?
І сниться сон мені: дивлюсь,
В садочку, квітами повита,
На пригорі собі стоїть,
Неначе дівчина, хатина.
Дніпро геть-геть собі розкинувсь!
Сіяє батько та горить!
Дивлюсь, у темному садочку,
Під вишнею у холодочку,
Моя єдиная сестра!
Многострадалиця святая!
Неначе в Раї спочиває
Та з-за широкого Дніпра
Мене, небога, виглядає.
І їй здається, виринає
З-за хвилі човен, доплива…
І в хвилі човен порина.
– Мій братику! Моя ти доле! –
І ми прокинулися. Ти…
На панщині, а я в неволі!..
Отак нам довелося йти
Ще змалечку колючу ниву!
Молися, сестро! Будем живі,
То Бог поможе перейти.
20 июля [1859], Черкасы
Примітки
Джерела тексту:
– чорновий автограф на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 820) [Чорновий автограф];
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 204) [«Більша книжка»].
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в чистовому автографі: «20 июля, в Черкасах»; дата в «Більшій книжці» – «20 июля, Черкасы».
Датується за автографами: 20 липня 1859 р., Черкаси.
Найраніший відомий текст – чистовий автограф на окремому аркуші, на другій стороні якого написано текст поезії «Колись, дурною головою…» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 820); автограф має значні відміни від тексту «Більшої книжки».
У 1859 р., не раніше 20 липня і не пізніше 18 серпня, поет переписав твір до «Більшої книжки» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 240). Чистовий автограф у «Більшій книжці» – остаточний текст твору.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. – № 6. – С. 47–48) за «Більшою книжкою».
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 633–634, за першодруком.
За першодруком виконано рукописні копії: у збірці «Сочинения Т. Шевченка», 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 560, оп. 1, № 4, с. 405–406) та у збірці «Кобзар» 1866 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, с. 55–56).
Твір присвячено рідній сестрі поета Ярині Григорівні Бойко (1816–1865), котра на той час, як і всі родичі поета, ще залишалася кріпачкою поміщика В. Е. Фліорковського.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 306 (канонічний текст), с. 505 (варіанти), с. 716 – 717 (примітки).