Муза
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла… І я…
О чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала.
Мене ти всюди доглядала.
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі,
Ти сіяла, пишалася,
Як квіточка в полі!
Із казарми нечистої
Чистою, святою
Пташечкою вилетіла
І понадо мною
Полинула, заспівала
Ти, золотокрила…
Мов живущою водою
Душу окропила.
І я живу, і надо мною
З своєю Божою красою
Гориш ти, зоренько моя.
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами
Сказати правду. Поможи
Молитву діяти до краю.
А як умру, моя святая!
Моя ти мамо! Положи
Свого ти сина в домовину,
І хоть єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи.
1858. Нижній Новгород
Примітки
Джерела тексту:
– чистовий автограф у щоденнику Шевченка – запис від 9 лютого 858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104);
– чистовий автограф у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 8);
– чистовий автограф у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 164);
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 228–229) [«Більша книжка»].
Подається за «Більшою книжкою».
Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: 1858. Нижній Новгород».
Датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 р., Нижній Новгород.
Найраніший відомий текст – автограф у щоденнику поета, переписаний з невідомого автографа. 10 лютого поет переписав цей текст з виправленнями до листа М. С. Щепкіну, 22 лютого – до листа М. М. Лазаревському.
У 1858 р., не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір з кількома новими виправленнями до «Більшої книжки», текст якої остаточний.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 24) за текстом щоденника Шевченка.
До збірки творів вперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867, с. 619–620 за «Більшою книжкою»; у рядку 8 помилково замість «співала» – «сповивала».
Твір поширювався у списках з рукописних і друкованих джерел. За «Більшою книжкою» виконано рукописну копію П. О. Куліша (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 87); за текстом першодруку – у переписаному Д. Демченком «Кобзарі» 1865 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с. 154–155); за автографом листа до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. – у збірці «Сочинения Т. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, спр. 4, с. 398–399). Список невідомою рукою без назви й дати (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І, № 7445) містить різночитання нез’ясованого походження:
Назва: До Музи
2 Ти, Музо, діво молодая!
37 І тут не кидай! – положи
Раніше, ніж першодрук оригіналу, з’явився переклад вірша, виконаний поетом М. С Курочкіним на прохання автора (Народное чтение, 1860. – № 5).
Вірш складає другу частину триптиха (див. примітку до вірша «Доля»).
Феб – Аполлон (Музагет), проводир дев’яти муз. Музи уособлювали різні види мистецтва. Шевченкова муза – муза поезії.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 262 – 263 (канонічний текст), с. 494 – 496 (варіанти), с. 699 – 700 (примітки).